home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


Розділ I

ВТЕЧА

Промінь прожектора - вібруючий, пружний, синювато-білий - з розгону вдарив по рядах колючого дроту, прорвався крізь нього, пронизав звихрену темряву і десь далеко, знесилений, уткнувся в непроглядну, щільну стіну дощу. Наче шукаючи місця, де ця стіна тонша та доступніша, він майнув над обрієм, захоплюючи з собою безпорадні водяні краплини, і раптом вчепився у щось живе, рухоме.

В ту ж мить глухо застукотіли кулемети; трасуючі кулі зійшлися в одній точці і довго довбали її, потім скорилися променеві прожектора, перестрибнули праворуч, до узлісся.

Настирливо верещала сирена. Заспані й злі, з казарм вибігали есесівці охоронного батальйону; лунали уривчасті накази єфрейторів; вовкодави з наїжаченою шерстю рвали повідки; чортихалися офіцери: з концтабору знову втекла група військовополонених.

Одному з втікачів не пощастило: це його вихопив із рятівної темряви чіпкий промінь прожектора, віддаючи на поталу кулеметам. Смертельно поранений, він усе ще намагався повзти вперед, але його наздогнали пси і почали шматувати - ще живого. Він не кричав - захищався тупим саморобним ножем до кінця.

Решту втікачів упіймати не пощастило. Злива розмила сліди, вітер поплутав запахи, і пси, облизуючи мокрі від крові й дощу пащі, рвалися назад.

Довго ще никали по узліссю солдати з собаками; розривні кулі важких кулеметів ще довго просічували темні хащі, - все було марно: гітлерівці так і не долічилися п’ятьох в’язнів. Серед утікачів був один хлопчик.


Частина перша | Торжество життя | * * *