home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


* * *

- Добре!.. Ух, як добре!..

Професор Кривцов, потираючи руки, ходив по кімнаті лабораторії студентської бригади. Іноді він зупинявся перед Степаном і поглядав на нього, здивовано підвівши брови.

- Степане! Та чи це ти?! Семене Гнатовичу, а знаєте, яким я вперше побачив Степана Рогова? Ось таким!.. - Він підняв руку на метр од підлоги. - Принесли змученого, сивого... Думав- помре... А зараз - ти поглянь! -Красень парубок! Та це ще півлиха: колись одна дівчина навіть мене назвала красунем. Але ви подумайте, Семене Гнатовичу: адже він лишає нас без роботи! Ну куди я тепер подінуся із своєю патологією?! - він кумедно розвів руками й засміявся. - Та й ви, любий епідеміолог, не одкрутитесь. Скажуть: “В архів!”

- В архів, так в архів, - добродушно погодився Петренко. - Але, може, Степан таки посунеться трошки й дасть нам хоч маленьке місце? По знайомству, га?.. Не хочу примазуватись до чужої слави, але й я бачив його хай не отаким, та все ж зовсім дитиною.

Степан збентежено усміхався. Колька на його місці не поліз би в кишеню за словом і відповів би жартом на жарт.

- Семене Гнатовичу, Іване Петровичу, та ще ж нічого не відомо, ми ж ще не дослідили на живому організмі!

- Е, друже, вже все відомо! Хай ще рік, хай два доведеться працювати - і не одному тобі, а тисячам людей, - та фундамент перемоги вже закладено!

- А щоб цей фундамент зміцнити, - втрутився директор інституту Івлєв, - я ставлю питання перед Міністерством про створення спеціального відділу в нашому інституті... Товаришу Рогов, ви, звичайно, візьмете на себе керівництво відділом?

- Ой Олексію Івановичу, навіщо ці гучні титули? -зніяковів Степан. - Ми просто будемо продовжувати дослідження. Тільки треба, щоб комісія по розподілу направила...

- Про це вже домовились: всю вашу студентську бригаду направляють на роботу в наш інститут... А зараз, щоб не зволікати, давайте обміркуємо, яку спеціальну апаратуру треба замовити для ваших досліджень.

Розмова набула ділового характеру. Вчотирьох вони швиденько обговорили приблизний склад дослідницької групи, вирішили питання про приміщення, склали попередній список необхідного обладнання та устаткування. Потім професори пішли - незабаром мало початись засідання вченої ради. А Степан, лишившись сам, потер долонею чоло, кліпнув кілька разів очима, щоб перевірити, чи це не сон.

Ні, не сон. Ось на столі лежать папірці, написані рукою директора інституту. Вони стверджують, що дослідження вірусу Іванова віднині- важлива державна справа і що мрія про чудесний антивірус може здійснитись...

А за кілька хвилин у коридорі почулися веселі голоси, двері розчинилися навстіж і влетів Коля. Він шпурнув на стіл якийсь пакунок, став біля порога й урочисто проголосив:

- Її мікробіологіє Тетяна Сніжко-Далекосхідна! Власною персоною після п’ятимісячного добровільного ув’язнення у клініці! Ну, преклони ж коліна, нечемна людино!

Таня підходила до Степана, усміхаючись, простягаючи обидві руки. А Коля вже відкручував дротинку на шийці пляшки. Шампанське бризнуло в стелю, але Коля вправно підставив мензурку:

- Друзі! За наш успіх! За професора Климова! За Кривцова, Петренка й Івлєва!.. Нарешті, за те, що я визнаю себе переможеним і віднині ми знову друзі назавжди!.. Я зараз зустрів Великопольського і сказав йому, що більше в його лабораторії працювати не буду, що ми відкрили антивірус, а тому всі його подальші роботи просто непотрібні...

Хімічна склянка, повна веселого іскристого вина, здригнулась у Степановій руці. Від самого нагадування про Великопольського стало неприємно. Згадалися Катині слова: “Це твій ворог!”

- Колю, навіщо ти сказав? Адже ми умовилися...

- Та я ж йому нічого секретного не сказав і не скажу нікому навіть під страхом смерті!.. Але це!.. Але це таке відкриття, що про нього треба кричати на весь світ!.. Хай знають, що це зробили ми, радянські люди!.. Так вип’ємо за радянських людей! Вип’ємо за торжество життя!

Провели третій контрольний перегляд. Антивірус діяв. Жива тканина все більш наближалася до свого нормального стану.

Наступний перегляд вирішили провести о другій годині ночі.


* * * | Торжество життя | В КІМНАТІ ПАХЛО ХЛОРОФОРМОМ