home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ

Операцію було призначено на 14. 00 15 травня.

Рівно о чотирнадцятій черговий лікар клініки Медичного інституту одчинив двері препараторської, щоб доповісти головному хірургові про готовність, але, вражений небувалим явищем, зупинився на порозі.

Урівноважений, пунктуальний до скрупульозності головний хірург навіть не подивився на нього. Необачно розмахуючи руками в стерильних рукавичках, він кричав професору Кривцову і якомусь незнайомому чоловікові:

- Ні!.. Зараз може допомогти лише ніж хірурга!.. Що ви пропонуєте?.. Приспати на сто років?.. Не на сто?.. Хай навіть на рік!.. Де. гарантія, що за цей час пухлина не пошириться на весь організм?.. Зараз є один шанс із ста, за тиждень зникне і він... Я відповідаю за життя людини і повторюю: сумнівних експериментів не допущу!.. Крім того, слід було дискутувати раніше, а не тоді, коли хвора лежить на операційному столі.

Професор Кривцов - у такому ж білому халаті й шапочці, так само тримаючи догори руки в стерильних рукавичках - розгублено й сердито позирав то на хірурга, то на високого худорлявого чоловіка.

- Та не кричіть, бога ради, Іване Івановичу!.. Товаришу Чижов, поясніть, будьте ласкаві, що йдеться про сон, близький до анабіозу. Процеси обміну відсутні, пухлина розростатися не буде.

Той, кого Кривцов назвав Чижовим, мовчав, уперто стиснувши губи. Не зустрічаючи підтримки, Кривцов звернувся до Петренка.

- Семене Гнатовичу, розсудіть хоч ви: чи не краще приспати хвору на десять років, щоб потім знову взятися за лікування?

Петренко не відповів. Що міг сказати він, неспеціаліст? Йому було ясно тільки одне: і нервозність головного хірурга, і розгубленість Кривцова, і мовчання професора Чижова означають, що стан Каті майже безнадійний.

Безперечно, метод Чижова - лікування глибоким сном - давав якусь перспективу. Саме за допомогою цього методу останнім часом вдало виліковувалися деякі з найтяжчих захворювань. Та коли при лікуванні виразки шлунка, наприклад, людина мусила спати по вісімнадцять годин на добу протягом місяця, вона все ж прокидалася для споживання їжі. Тут же належало недужого приспати на довгі роки.

- Товаришу Чижов, ви певні, що хвора зможе витримати тривалий анабіотичний сон? Чи витримає вона різкий перехід повернення до життя?,

Густим басом, несподіваним для невисокої й худорлявої людини, професор Чижов сказав:

- Товаришу Петренко, повторюю: це - експеримент. Мені вдалося повернути до життя шимпанзе, який пробув у стані анабіотичного сну двадцять діб...

- Але ж людина - не шимпанзе!

- Так, і тільки тому я не наполягаю, хоч. абсолютно впевнений у дієвості свого методу... Я можу гарантувати лише те, що протягом десяти-двадцяти років організм майже цілковито буде виключений з життя. У ньому будуть перебігати життєві процеси у такому ж загальмованому темпі, як у висушеному зерні. В єгипетських пірамідах знайдено зерна пшениці, які пролежали кілька тисяч літ і все-таки лишилися життєздатними...

- Так що ж, і цю хвору ви хочете засушити на тисячоліття?

Професор Чижов докірливо подивився на хірурга:

- Те, що раніше потребувало тисячоліть, в наш час здійснюється за десятиріччя. Але я не наполягаю, ні!.. Я тільки пропоную одне: в останній момент, коли ви вже не зможете зарадити нічим, я введу свій препарат. Я щиро хочу, щоб обійшлося без цього, щоб операція скінчилася щасливо, але...

Головний хірург витер піт з лоба, роздратовано стягнув з рук стерильні рукавички, шпурнув їх на стіл і повернувся до чергового лікаря:

- Операцію відкласти... - він подивився на годинник. - Скільки часу вам потрібно для приготувань, товаришу Чижов?

- Дві години. Я мушу з’їздити в інститут.

- Так от: приготуйте все на сімнадцять нуль-нуль.

Черговий лікар вийшов. Услід за ним вибіг і професор Чижов, а головний хірург сів на диван і, заплющивши очі, відкинувся на спинку. Він довго мовчав, потім сказав:

- Товариші, я просто боюся цієї операції... Дівчина дивиться на мене так довірливо... Я неспроможний витримувати її погляд, - адже я майже певен, що вона помре на операційному столі... Чи може, й справді хай Чижов її приспить?

Хірург з надією зиркнув на професора Кривцова. Але той, хоча всього лише кілька хвилин тому відстоював пропозицію професора Чижова, раптом завагався:

- Слово честі, Іване Івановичу, не знаю, що відповісти... В Чижова один шимпанзе спить уже третій рік. Шимпанзе живий - за допомогою чутливої апаратури вдається піймати мікровипромінювання клітин. Але розбудити його, повернути до життя не вдається ніяк. А випромінювання все слабшає, - так, наче сон поступово переходить у смерть... Але, у всякому разі, ми зважилися на операцію, Чижов буде тут, і тільки в останній момент...

Хірург, гніваючись на себе, що виявив нерішучість, сердито повторив:

- Останній момент!.. Останній момент - це кінець життя!.. Я вірю професору Неговському, який оживляє тих, що вмирають від втрати крові, від шоку... Але він оживляє тих, у кого організм загалом не пошкоджений... Я вірю в лікування сном - життєві процеси загальмовуються, хвороба згасає під впливом захисних сил організму... Але у нашому випадку йдеться про зовсім інше - відтягти розв’язку на невизначений строк... Лишити людину поміж життям і смертю на десятиріччя... Ні, краще таки операція!


* * * | Торжество життя | * * *