home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


У РІДНОМУ СЕЛІ

Одужання надходило повільно. Далися взнаки тривале перебування у підземному місті та дві хвороби, що їх Степан Рогов переніс за рік. Вже давно зник біль, температура стала нормальною, та лишалася велика загальна слабість. Важко ходити, важко підвестись на ліжку. Тільки й можна, що читати й думати.

Багато прочитав і передумав Степан Рогов за ці півтора місяця. Уже першого дня, коли юнак відчув себе трохи краще, він попросив лікаря принести йому яку-небудь книжку - щоб і не дуже складну і щоб у ній говорилося про новітні досягнення медицини. Лікар спочатку запротестував, але потім дійшов висновку, що зацікавленість будь-чим у даний момент прискорить одужання хворого.

Лікар не помилився. Кожна книга, яку прочитав Степан Рогов, збуджувала й підтримувала його краще за всякі ліки. Медицина, яку Степан зненавидів у фашистському підземному місті і почав поважати в радянському госпіталі після розмов з Кривцовим, тепер захопила його...

Повість про Мечникова розкрила юнакові одну з найяскравіших сторінок боротьби за життя. І саме в ці дні, переживаючи разом з великим ученим його досягнення й невдачі, захоплюючись сміливою мрією використати для лікування боротьбу між мікробами, Степан остаточно зрозумів, що хоче стати мікробіологом.

Лікувати без болю! Лікувати без ножа!.. Що може бути цікавіше і благородніше?!

Як багато несподіваного, нового знайшов Степан у популярних брошурах! Яка складність крилася подеколи за найпростішим, і як легко розв’язувалися деякі питання, що здавались нерозв’язними! І треба було розібратися в усьому.

Степан згадував рядки з книги професора Брауна:

“Мікроби - вічні... Вони такі, якими створила їх природа на початку свого творчого шляху, коли...”

Продовження фрази забулося. Далі йшло щось ніби як “адекватних первинному”, - щось розпливчасте, плутане,що сприймалося тоді як найвища людська премудрість. Але тепер за всією словесною лузгою проступала цілком визначена думка професора Брауна: можна з неорганічних речовин створити нові мікроби, а змінити природу мікроорганізму неможливо.

Істина народжувалась повільно, з великим напруженням. І коли б не майор Кривцов та не доцент Петренко, що посіяли перші сумніви, коли б не брошури та не головний лікар лікарні, що допоміг у них розібратися, Степан самостійно не зміг би видряпатися з нескінченної плутанини запитань.

Хай і тепер дуже багато незрозумілого, зате ясне головне: шлях, яким ішов професор Браун, - хибний. Треба шукати інший, правильний шлях.


* * * | Торжество життя | * * *