IX. Воїни світла у дірявому мішку
Олігархи прагнуть потрапити у Верховну Раду України, як правило, для того, аби вирішувати свої меркантильні справи, жодних ідейних спонукань у них ніколи не було. Про це свідчить їхня непостійність, неперебірливість і необов'язковість. Коли було вигідно, вони виходили з інших політичних сил і приставали до БЮТ, а згодом покидали і його, якщо їм пропонували ще кращі умови.
Після того, як у 2006 р. Віктора Януковича призначили Прем’єр-міністром України, фракція БЮТ почала тріщати по всіх швах, а «воїни світла» стали із неї летіти, як горох із дірявого мішка. Вийшло 26 депутатів, і якби не дострокові вибори, то невідомо, скільки їх там би залишилося. Масовий вихід із фракції БЮТ у 2006 р. є доказом того, що її члени не мають спільної мети, а керуються виключно власними меркантильними інтересами. Яскравими прикладами тут можуть бути мільярдери Василь Хмельницький і Олександр Єдін. За рік перебування у фракції БЮТ В. Хмельницький збільшив свої статки із 814 млн. до 1,4 млрд. доларів США, але залишив БЮТ і перейшов в Антикризову коаліцію, туди ж подався і О. Єдін.
Але є олігархи, які не дуже прагнуть іти в члени парламенту, а намагаються вирішувати свої справи в інший спосіб.
Наприклад, Валерій Хорошковський, статки якого дорівнюють 1 млрд. 550 млн. доларів США (№18 у рейтингу багатіїв України), не пішов у список БЮТ, він був призначений урядом Ю. Тимошенко на посаду голови Державної митної служби України із місячною заробітною платою у 14 тисяч гривень, а його сусід по списку найбагатших людей України Віталій Гайдук із статками 2,4 млрд. доларів США (12 місце) трудиться радником Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко. Цілком можливо, що на наступних виборах ці трудящі балотуватимуться в український парламент за списком, складеним Юлією Володимирівною.
В. Хорошковський є державним чиновником, однак він не використовує не те що пільги, а й належний його посаді службовий автомобіль, бо їздить по справах на власному «Майбаху» вартістю понад пів мільйона євро. Навіть Президент України не дозволяє собі такої розкоші. Але це теперішня бютівська дійсність. Кореспонденту видання «Таблоїд» вдалося сфотографувати під стінами Кабміну в одному кадрі аж два «Майбахи». Один належав В. Хорошковському, інший - керівнику групи радників Прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко Віталію Гайдуку [120]
Після виходу із правлячої коаліції бютівця Ігоря Рибакова преса публікувала про нього різноманітну інформацію, у тому числі про те, що цей депутат претендував очолити Державну митну службу України, але Ю. Тимошенко довірила її Валерію Хорошковському, через що Ігор Олександрович страшенно на неї розсердився. А навіщо тут сердитися? У В. Хорошковського бізнес незрівнянно ж більшого калібру, а в БЮТ усе діється за ступенем значимості власного ресурсу.
Безумовно, що вищенаведений перелік олігархів і бізнесменів різних мастей є далеко не повний. І тут декілька причин. Основна полягає у тому, що багато сучасних крутеликів, які балотувалися за списком БЮТ, записували себе громадськими діячами або навіть «тимчасово непрацюючими». Наприклад, на виборах 2006 р. Володимир Зубик значився як директор благодійного фонду «Світ дитини». Насправді він - досить потужний бізнесмен -мультимільйонер. А виявилося це тоді, коли В. Зубик у попередньому скликанні першим перейшов із БЮТ в Антикризову коаліцію. Мабуть, багатьом запам’ятався прямий телеефір за участю В. Зубика і О. Турчинова. Бютівський вождь обурювався вчинком В. Зубика і закликав його здати депутатський мандат, аби наступний у списку зміг поповнити ряди фракції БЮТ. «Без проблем. Я здам мандат - тільки спочатку поверніть мені те, що я вам дав!» - відповів В. Зубик. Після такої заяви О. Турчинов зніяковів і одразу ж обм’як. А на пропозицію ведучого прокоментувати слова В. Зубика відповів: «Повернути можна все, крім совісті». Але «повернути» взяте партнерові бізнес-політичного проекту під назвою «Блок Юлії Тимошенко» чи не хотіли, чи не могли, і пан Зубик залишився у рядах Партії регіонів.
Досить крутий бізнесмен В. Зубик у списку БЮТ на виборах 2006 р. був записаний керівником благодійного фонду; принаймні така посада для кандидата в народні депутати України виглядала пристойно, а ось не менш круті буржуї Сергій Міщенко (№52) і Дмитро Крючков (№71) у 2006 р. значилися як «тимчасово непрацюючі». Але, як згодом пояснив добре обізнаний Михайло Бродський, Сергій Міщенко - це партнер відомого Олександра Волкова, він відзначився «помірним фінансуванням» бютівського фонду. У розумінні М. Бродського, «помірне фінансування» означало його середню величину, а ось «нормальне» характеризувало найвищий рівень. «Нормальним фінансуванням» якраз і відзначився «безробітний» Дмитро Крючков - скандально відомий бізнесмен, який 13 вересня 2006 р. разом із бізнесменами Інгою Вершиніною та Максимом Луцьким одними з перших перейшли із БЮТ в Антикризову коаліцію.
У виборчих документах БЮТ Д. Крючков значився як тимчасово непрацюючий, тобто безробітний. Насправді він був головою спостережних рад АКБ «Гарант» і ВАБАК «Київ-реконструкція». Через свої бізнесові справи цей «безробітний» не встиг вчасно підготувати необхідні документи у ЦВК і просив надати йому для цього додатковий час! [121] У Рівному Д. Крючков прославився скандалом з акціями будівельного управління Рівненської АЕС. Красномовною є і стаття «Рейдерство в Украине: семейный бизнес братьев Крючковых» [122]. Ще за рік до виборів - 12 липня 2005 p. - MBC України порушило проти Д. Крючкова кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 та ч.5 ст.205 КК України [123]. У світлі кримінальної справи стає зрозуміло, чому «безробітний» бізнесмен здійснював «нормальне» фінансування Блоку Юлії Тимошенко і за це потрапив на 71-ше місце у списку кандидатів у члени українського парламенту: йому конче потрібна була депутатська недоторканність! Може, хтось скаже, що вожді БЮТ не знали про те, хто такий Д. Крючков? Перше: навіщо тоді брали у список незнайому людину? Друге: офіційне повідомлення МВС України про кримінальну справу відносно діянь Д. Крючкова оприлюднене на сайті департаменту зв’язків із громадськістю 12 липня 2005 p., а список затверджували 26 грудня 2005 р. Що - не цікавилися своїм новим дорогоцінним надбанням? Мабуть, причина банальніша - якщо є «нормальне» фінансування, то чому ж його відхиляти? Ось так формували бютівський список у 2006 p., і це не виняток, а усталена і добре відпрацьована практика, яку продовжили й у 2007 році. А потім плачуться, що їх «зрадили». Та не зрадили, а купили, натішились і покинули.
Хто і що собою являє і хто за ким стоїть, навіть старі кадри колишньої фракції «Батьківщина» дізнаються лише із публікацій. Усе про списочників БЮТ знають лише Ю. Тимошенко й О. Турчинов. Тому й ми не могли знати усього, але і того, що розповіли, цілком достатньо для розуміння суті «Блоку Юлії Тимошенко» - яскравого олігархічного угрупування, яке ніколи не буде працювати на інтереси українського народу. Воно запрограмоване на цілком інші цілі.