home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


V

Вона прокинулась опівночі. Крізь штору

В кімнату місяць заглядав. Світліла мла.

Химерне видиво прийшло в уяву хвору,

Червоним зблиснуло - і з носа кров пішла.

 

В пориві праведному, тілом непорочна,

Вона пройнялася любов'ю до Христа,

Відчула чистим серцем, як нестерпно хоче

Ніч трепетну й жагучу цілувать в уста;

 

Пить ніч палку, пить ніч незриму, як Мадонна,

Спізнати сором і п'янку красу утіх,-

Хай в небо відлетить її любов бездонна,

Хай в землю перейдуть її гординя й гріх!..

 

Себе готова в жертву принести, дівчисько,

Вона ступає в двір із свічкою в руках,

Під шворками в білизні голівку хилить низько,

Перед примарами проймає душу страх.

 


предыдущая глава | Вірші | cледующая глава