home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


V

Нам скажуть, що крадій Амур

Відпущеннями поживився;

Та ні Ренан, ні котик Мурр

Не вздріли Голубого Тирса!

 

Навчай-но гри серед гризот,

І дай вдихнути істерії,

І наверни нас до чеснот,

Чистіших, ніж сльоза Марії...

 

Гендляр! Провидець! Крамарчук!

Рожева, біла бризне Рима -

Немов пролитий каучук,

Мов натрій, спалахнувши, блима!

 

Кумеднику, з Поем твоїх,-

Діоптрик барвно-розмаїтих,-

Хай ринуть електророї

Метеликів і дивні квіти!

 

Пекельну привітай добу!

Стовпи телеграфічні нині

Під ліри дротяну гудьбу

Краси твоїй достарчать спині!

 

Отож римуй найкращу з тем:

Про гандж картоплі молодої.

- А хочеш стрункості поем,

Геть виповнених таїною,

 

Що їх читає від Трег'є

До Сурінаму вся планета,

Купуй томини мсьє Фіг'є -

З малюнками! - у мсьє Ашетта!

14 липня 1871 р.

 

 


предыдущая глава | Вірші | XLI. П\ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ