home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


IV

О скільки ніжності в оцих словах було!

І невпізнанно як змінилося житло.

Потріскував вогонь, ясніючи в каміні,

В старім помешканні освітлюючи стіни.

Червоні відблиски, зринаючи з вогню,

По меблях сяючих здіймали метушню.

А шафа без ключів, коричнева і темна,

І милувалися якою недаремно.

Аж дивно! без ключів... І снилася вві сні

Глибока таїна, що спала прямо в ній.

І часом чулось, як у замковій щілині

Чийсь гомін радісний і невиразний лине.

Сьогодні порожньо в помешканні батьків.

І жоден відблиск під дверима не горів.

Нема батьків, ключів, ні вогнища ясного,

Ні поцілунків, ні сюрпризів за порогом.

Який же рік Новий похмурий для малят!

Вони задумались і тихо шепотять,

Удвох благаючи нестримними сльозами:

«Коли ж повернеться додому наша мама?»

 


предыдущая глава | Вірші | cледующая глава