home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


V

Віднині малюки печальні бачать сни.

Вам може здатися, що сльози ллють вони.

їм важко дихати, і очі в них слізливі,

Але в обох малят серця такі чутливі!

Ось ангел колисок їм очі витира,

Аби приємні сни дивилась дітвора.

Такі приємні, що, всміхаючися любо,

Шепочуть наче щось розтулені їх губи.

їм сниться, що вони, схилившись на плече,

Прокинулись і лоб здіймають гаряче.

І кожен, зиркнувши, довкілля розглядає,

Мов у рожевому він опинився раї.

В каміні весело ясний вогонь горить,

А вдалині з вікна видніється блакить.

Природа ожива й п'яніє від проміння.

В обіймах сонячних, у радіснім тремтінні

Напівроздягнена прокинулась земля.

Тепер усе в старій оселі звеселя.

Жалобного вбрання не стало на підлозі,

І навіть вітрюган не виє на порозі.

Так ніби фея тут пройшла, здається вам.

І діти радісно гукнули разом... Там,

Під світлим променем, край маминого ліжка,

Там чимось виграє розстелена доріжка.

Це медальйончики з гагату й срібляні,

І перламутрові, і білі, й смоляні.

В склянім обрамленні, в маленькій чорній рамі.

І золотом на них два слова: «Нашій мамі!»

 

 


предыдущая глава | Вірші | II. ПЕРШИЙ ВЕЧІР