home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню




Середа, 19 серпня, 12:48 (UTC –4) Шосе № 23, неподалік Сан-Педро


Важко дихаючи, Ріно Хедхантер чалапав уздовж дороги. Над розм’яклим асфальтом тремтіло сріблом розпечене повітря. Праворуч від шосе кучугурилися вапнякові скелі. Десь там за ними починалася Долина Смерті.

Час від часу Ріно озирався назад. Чоловік знав: якщо за ним щось поженеться, він не зможе втекти. Сил бігти більше не було. Він перегорів. Як лампочка. Біг ніколи не був його козирем. Хедхантер міг до крові на кісточках дубасити грушу, годинами тягати «залізо» у тренажерному залі, але, коли справа доходила до затяжного кросу, він пасував.

Не знаючи, в якому саме місці він вибрався на трасу (вище чи нижче від Сан-Педро), Ріно бездумно простував на південь. Амбал за будь-яку ціну прагнув опинитись якнайдалі від Valle de la Muerte.

Несподівано з півночі долинуло дирчання двигуна. Ріно спинився. Приклав руку дашком до чола і став дивитися. Страх повільно, але неухильно стискав горлянку.

На пагорбі вигулькнув невеликий седан блідо-блакитного кольору. Двомісний пікап «Chevrolet». Ріно чекав. Тікати не було сенсу.

Небавом «Chevrolet» наблизився і став за кілька метрів від Хедхантера. Двигун затих.

— Босе, це ви? — з правого вікна виткнулася кучерява голова Джеро.

Ріно мовчав. Під щоками хвилями запульсували м’язи.

— Я притягнув машину, — бадьоріше заявив африканець.

Амбал, не говорячи ні слова, попрямував до авто. Вийшов на дорогу, обійшов капот і підскочив до кабіни з боку водія.

— Босе, що це ви… — Джеро не договорив. Хедхантер лівим прямим вколотив його голову глибше в кабіну.

— Це щоб знав, як покидати мене, — рикнув здоровань.

— Я не кидав вас! — верескнув гереро. — Я… — наступний удар відкинув його на пасажирське сидіння. Подавшись за рукою, Ріно наполовину ввалився у салон.

— Клятий брехун! Зрадник! — кричав ґевал.

Джеро, втямивши, що Ріно не втихомириться, викрутився вугром, переліз на праве сидіння і вискочив з машини. Ключі забув у запаленні.

Хедхантер ще щось прокричав, а тоді відкрив дверцята і сів за кермо. Мотор загарчав.

— Босе! — Джеро схопився руками за голову (наблизитися до пікапа не ризикнув). — Ви ж мене не залишите тут? Ріно, я не хотів! Я ж повернувся!

«Chevrolet» почав набирати швидкість.

— Ні-і! Стоп! Стійте! Будь ласка! — гереро помчав слідом, намагаючись схопитися за кузов.

Пікап від’їхав на десять метрів і різко спинився. Африканець завмер. Від машини його відділяло півтора метра. Підступати ближче він не наважувався.

— Застрибуй, собача мордо, — зрештою долинуло з кабіни.

Джеро зірвався і за кілька секунд пристебнув себе паском безпеки на пасажирському сидінні, з легким острахом косячись на Хедхантера.

— Ти не міг вибрати машину з більшим запасом пального? — практично не розтуляючи губ, процідив Ріно. — Чи ти збирався штовхати її до лабораторій?.. — у відповідь Джеро зітхнув, усім своїм виглядом промовляючи: не до того було. Хедхантер додав: — А про твою поведінку ми ще поговоримо, — і рушив з місця.



Середа, 19 серпня, 12:38 (UTC –4) «DW», житловий корпус | Бот | Середа, 19 серпня, 12:53 (UTC –4) 22°54’09’’ пд. ш. 68°25’19’’ зх. д. Долина Смерті