home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню












LXXXII


Щоправда, поговорити їм так і не вдалося.

— Ральфе! Ральфе! — Лаура вискочила зі спального крила і побачила Тимура з Ріно, які спускалися сходами. Зрадівши, француженка захлинулася словами: — О, Ріно! Швидше сюди. Кацуро спалив щоденник Хорта!

— Що?!

— Він забрав з кабінету Кейтаро записи Хорта і зараз допалює їх у себе в кімнаті.

Ріно побіг слідом за Лаурою і ураганом увірвався до кімнати Кацуро Такеди. З очей велетня летіли іскри. Тимур не відставав.

Молодий японець сидів навпочіпки посеред кімнати. Підборіддя та щоки вкривали гнійні виразки. Вони були дійсно страшні. На підлозі перед його колінами догоряли рештки грубого зошита. Хедхантер схопив Кацуро за комір. Підняв угору, мов щеня, а тоді з розмаху вдарив об стіл.

Тимур кинувся до зошита, збиваючи ногами язики полум’я. Погасивши вогонь, він посмутнів. Вистачало одного погляду, щоб зрозуміти: записи втрачено. Вогонь перетворив аркуші на чорні пожмакані згортки, що розсипалися від одного доторку.

— Щось лишилося? — вимогливо запитав Ріно.

— Нічого, — Тимур струсив з долонь рештки попелу.

Амбал схопив японця за волосся і торохнув головою об край пластикового стола.

Кацуро попервах спробував пручатися:

— Що за?..

Брязь! — південноафриканець припечатав круглолицього вдруге.

— Я не…

Хрясь! — іще раз.

— Що ти ро…

Торох! — стіл зсунувся на добрих десять сантиметрів.

Після четвертого удару Кацуро затих і не виставляв рук. Кілька виразок луснули. Потік коричневий гній.

Ріно колошматив япошку, мов ганчір’яну ляльку, осатаніло вдовбуючи чорняву голову в поверхню стола, в якому вже утворилась вм’ятина. Наклепавши з десяток таких штурханців, Хедхантер нарешті вирішив, що достатньо дохідливо роз’яснив свою позицію, і відпустив японця. Кацуро непритомний звалився під стіл.

— Що за галас? — у просвіт між дверима та одвірком просунувся писок Ґрінлона. — Що тут у вас за грюкання?

— Ріно нагрюкав Кацуро мордою об стіл, — пояснила Лаура.

— З якого дива?

— Він спалив записи Хорта, — амбал турнув ногою чорні рештки щоденника.

— Ми втратили останню можливість дізнатися таємницю ботів, — сказав Тимур.

— Тимуре, — раптово здійняла голос француженка, — можливо, не втратили.

— Що ти маєш на увазі? — нашорошився програміст.

— Я от думаю, якщо японці так запекло приховують будь-які документи, пов’язані з Вадимом Хортом і його роботою, значить, вони дійсно щось важать.

— І що?

— У другому інженерному корпусі Вадим мав власний кабінет. Після втечі ботів його опечатали. Нікого не пускали всередину. Оскільки Кейтаро зараз мертвий, ми можемо туди спуститися. Хтозна, раптом там щось лишилося…

Ріно Хедхантер не дослухав Лауру.

— Вперед! — загорівся він. — Поки ці розумники і туди не добралися.

— Але Ральф… — спробував втримати бунт Алан Ґрінлон. — І в нас ключів немає.

— До сраки вашого Ральфа! — випнув щелепу Ріно. — Я вивалю двері.

Гуртом вони посунули до найближчого виходу. Попереду чалапав Ріно. Далі Тимур, Лаура та Алан. У хвості непомітно прилаштувався Ігор Ємельянов. Його очі вирячились і потемніли.




Четвер, 27 серпня, 08:09 (UTC –4) «DW», житловий корпус | Бот | Четвер, 27 серпня, 09:41 (UTC –4) «EN-2», другий інженерний корпус