home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню




Четвер, 27 серпня, 23:49 (UTC –4) Спальне крило корпусу «DW»


У двері постукали. Чи, точніше сказати, погрюкали. Тимур не озвався, бо знав, що з такою силою колошматити у двері може тільки Ріно, і вже за мить, незалежно від того, якою буде відповідь, Хедхантер ввалиться в кімнату.

Хлопець не помилився. Двері розчахнулися, і в проміжку вигулькнула нечесана голова південноафриканця. Ледь підсвічене світлом настільної лампи обличчя мало нахмурений і втомлений вигляд.

— Спиш?

— Ні.

На колінах українця лежала нерозкрита книга — «Конго» Майкла Крайтона. Хлопець ніяк не міг налаштуватися на читання.

— Вставай, — без вихилясів сказав Ріно. — Є розмова.

Тимур, не розпитуючи, підвівся і почав натягати джинси.

— Ґрінлон зв’язався з Пентагоном, — пояснив Хедхантер.

— Чому?

— Біс його зна’. З власної ініціативи. Попросив підмоги.

Українець на хвильку припинив застібати ґудзики на джинсах і подивився на Ріно. Згадався нещодавній епізод з Кацуро Такедою.

— Ти його побив, так?

— Та нє, — відмахнувся здоров’як, — не чіпав я його. Просто він каже, що на нас забили болт. Попросив покликати тебе, хоче, щоб ми втрьох усе обговорили.

— Окей.

Тимур накинув сорочку і разом з південноафриканцем залишив спальне крило.

Алан чекав у кімнаті відпочинку, сьорбаючи прохололий чай. Вигляд у нього був кепський: явно сердитий, але разом з тим приречено-апатичний. Як у людини, котра щойно програла в рулетку мільйон баксів і зараз міркує над тим, що робити: вкоротити собі віку чи спалити до дідька казино.

— Півгодини тому я розмовляв з якимсь мудаком із Міноборони, — сказав Ґрінлон, морщачи лоба. Зморшки поповзли вгору, зайнявши половину його лисини.

Склавши по-турецьки ноги, Тимур вмостився на килимі біля дивана:

— Це вони вийшли на нас?

— Ні. Я сам подзвонив.

— Як? — здивувався Тимур.

— Знаю, ми домовлялись цього не робити, але я не міг не подзвонити. Через інтернет… Зателефонував по «Скайпу».

Вийнявши сигарету, Ріно закурив; смужка диму попливла до стелі. Тимур потер очі:

— Що, отак просто подзвонив по «Скайпу» в Пентагон? Бляха-муха, це як у мультику якомусь. Хіба таке можливо?

— Не зовсім. Я зателефонував у call center, а потім допросився, щоб мене з’єднали з кимось, хто має уявлення про «NGF». Я сам не вірив, хоча мене таки перемкнули на якогось протиральника штанів з гімалайськими піками на погонах.

— Продовжуй.

— Я почав розказувати, коротко і, певна річ, без прив’язок до імен про те, що у нас діється. Розмову записували, я знаю. А потім той мудак спитав, чи я розумію, що розмовляю нешифрованим каналом зв’язку і чим це мені загрожує. Я, звісно, відповів, що так. Я ж не мав іншої можливості додзвонитися! Потому ще секунд двадцять намагався втовкмачити йому, що без втручання спецвійськ ми тут довго не протягнемо, коли той гівнюк, певно, отримавши інструкцію від когось, хто стоїть вище, перебив мене і сказав, щоб я більше не дзвонив, — Алан ковтнув чаю і плямкнув. — Я спробував, але жоден з номерів тепер не відповідає.

— І що? — спитав Тимур.

— Штати умивають руки. Не просто відмовляються допомогти, а відхрещуються від нас. Ми тепер самі по собі.

Тимур нахмурився, дивуючись, якого дідька Ґрінлон витягнув їх з ліжок. Наче було щось дивне у тому, як вчинив Пентагон.

— Я не розумію, а ти очікував, що досить тільки свиснути і сюди примчить кавалерія, як у ваших старих довбаних вестернах?

— Я нічого не очікував, — образився інженер. — Усе зайшло надто далеко, проблема не вирішиться сама собою. Ми не зможемо впоратися самі.

— Ну, в нас немає вибору… — Хлопець підвівся. — Я йду спати.

«Теж мені, — думав Тимур, крокуючи до спального крила, — знайшов проблему. Нас похерили. І що? Бідолашка Ґрінлон зневірився в американському уряді? Яке нещастя! Ще б сльозу пустив… — Хлопець скреготнув зубами, знаючи, що пересидів сонливість і навряд чи скоро засне. — Всі уряди однакові, Алане. Пожив би ти в Україні. У нас там силовики всю країну «факають» по три рази на день. Ото прозрів би…»

Тимур помилявся. Він недооцінив Сполучені Штати. «Кавалерія» таки готувалась до виступу. Щоправда, у трохи іншому амплуа.




LXXXIV | Бот | П’ятниця, 28 серпня, 01:15 (UTC –5) Пентагон Арлінґтон, Вірджинія, США