home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню




XCI


Воно ще раз висловило протест:


ЗУПИНІТЬ ЙОГО!!!


Жартівливий настрій вимело із головної зали.

— По-моєму, наш африканський бізон зараз дограється. Тільки не кажіть мені, що цей сучий син спускається до них. — Алан все ще намагався жартувати: — Його ж там зараз віддеруть, як останню хвойду!

Бажання глузувати остаточно щезло, коли… хруснув перший постріл. Неголосний. Наче десь на піддашші тріснула гілляка.

— Що за звук? — стрепенувся Ральф Доернберг.

Ніхто не відповів. Усі кинулися до вікон. Навіть Ємельянов зірвався зі свого місця.

На перший погляд нічого не змінилося. Боти, викотивши червоні баньки, працювали кулачками. Не вірилось, наче щось могло бути не так. Чоловіки не відразу помітили, що один з «малюків» простягся на піску з акуратною дірочкою точно над носом, трохи вище лінії брів. Вони звернули на це увагу лише тоді, коли…

Тюкнув другий постріл. Ще один бот завалився на спину. Він все ще силкувався смикати член, але з дірки в горлі випурхувала кров, тягнучи за собою життя. Кулак розтиснувся, рука сповзла на пісок. Що найдивніше — решта «малюків» не повернули голів.

— Він їх розстрілює, — не то спитав, не то ствердив канадець.

Лаура схопилася правицею за коротке волосся:

— Чорт, ні-і-і… Вгамуйте африкандера! Орангутанг довбаний! Неандерталець! Так не можна. Він же тільки нашкодить.

— Де він засів? — Тимур не розумів, чому «так не можна», але інтуїтивно відчував: вони діють неправильно… вони ще поплатяться за те, що зараз робить Хедхантер.

— Він на даху!

Природно, південноафриканець нікого не чув. Наступні три постріли вдарили один за одним. Троє ботів повалились на землю.



предыдущая глава | Бот | cледующая глава