home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню




IX


Розмова затяглася. Коли Тимур простував повз столи колег до свого робочого місця, співробітники зацікавлено озиралися.

— Ну що там? — чухаючись від нетерпіння, випалив Ярик. — Тебе катували? Ти щось сказав?

Тимур з розгону хляпнувся в крісло і звичним рухом розкошлав волосся.

— Мабуть, світить відрядження…

— Куди?

— Ще не певен. Можливо, до Чилі.

Ярик присвиснув.

— Ого… А фіглі аж туди?

— Я й сам не знаю, — відмахнувся Тимур.

— І на довго?

— Місяців на два.

Ярослав присвиснув удруге і цього разу значно голосніше.

— А що скаже твоя Аліна? Ви ж… — розкрив рота колега, проте Тимур блискавично заглушив чергове дурнувате питання. Не піднімаючи голови від монітора, він вистромив вказівний палець і тицьнув ним під самий писок Ярослава:

— Чувак, зникни.

— Все, все. Я ж нічого. Я зрозумів… — забурчав Ярик, скорчивши страждальницьку міну. — Просто… мені направду цікаво.

Тимур тим часом відкрив веб-браузер. У пошуковому рядку ввів слова «NGF Lab» і запустив пошук. Жодних путніх результатів. Затим стер слово «Lab» і повторив пошук удруге, з приглушеним роздратуванням бухнувши пальцем по клавіші «Enter». Браузер видав сонмище посилань на якийсь Nerve Growth Factor (фактор росту нервів — протеїн, що важливий для росту, підтримки та виживання конкретних цільових нейронів… бла-бла-бла), National Golf Foundation (Національна фундація гольфу) та безліч іншої дурні, що не мала стосунку до програмування чи комп’ютерних ігор.

Абревіатура «NGF» розшифровувалась якось інакше. І Тимур пошкодував, що не запитав відразу. Бо це мало значення.



предыдущая глава | Бот | cледующая глава