home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню




XCV


Ріно Хедхантер зупинився у нерішучості. Серцебиття пришвидшилось. Він давився чорнотою, мов нафтою. Ріно пам’ятав, що праворуч від входу в підвал знаходяться стелажі з амуніцією. Там має бути кілька потужних ліхтарів. Проте рука південноафриканця заклякла на півдорозі до полиць — його спинило розмірене торохтіння, що линуло з глибини технічного приміщення.

Генератор працював.

Звук був слабким, затушованим. Машина крутилась вхолосту. Воно й зрозуміло — на той час жодна лампочка не горіла в усіх п’яти корпусах. Ріно зразу зрозумів, що це означає: генератор не виходив з ладу.

Нафтова пітьма стала ще більш задушливою.

Замість шукати ліхтар амбал навпомацки посунувся вперед. Поряд з генератором має бути великий рубильник, який вмикає та вимикає подачу струму на розподільчі коробки. Звідтіля сотні дротів розбігаються по будівлі «DW», а також живлять електричні шафки інженерних корпусів.

Здоровань просунувся вперед. Чахкання «дизеля» стало виразнішим. Ротор вертівся поруч. Якщо хтось спробує підібратися ззаду, Хедхантер його не почує.

Понишпоривши рукою по шерехатій стіні, чоловік налапав рубильник.

«Треба було взяти ліхтар, — пронеслося у Ріно в голові. — Довбню, спершу ти мусив узяти той клятий ліхтар!» Хедхантер поводив пальцями і схопився за ручку. Опущена вниз. Що за чорт?! Різким рухом найманець підняв вимикач угору…

Генератор ображено застогнав. Його жебоніння швидко виросло до грізного ричання. Спочатку ожив розподільчий щит. А наступної миті хвиля жовтавого світла рознеслась по лабораторному комплексу.

Ріно довго стояв і не рухався, задумливо опустивши погляд на долівку…



предыдущая глава | Бот | cледующая глава