home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню




Понеділок, 31 серпня, 09:28 (UTC-4) «EN-2», другий інженерний корпус


— Кацуро? — скрикнув Тимур, розуміючи, що перед ним уже не Кацуро.

У тій вирлоокій істоті практично нічого не лишилося від молодого японця. Обличчя витяглося. Лице вкривали виразки. З них сочився гній упереміш із кров’ю. Груди запали, шкіра на шиї та передпліччях посіріла. Одяг порваний, де-не-де вимазаний мастилом (всі ці дні Такеда переховувався під землею в «EN-3»).

— Кацуро, ти чуєш мене? — Тимур позадкував.

«Несправжній» Кацуро почав наближатися. Від японця страшенно смерділо.

Тимур відступав у дальній куток лабораторії. Якоїсь миті потвора спинилась. Здійняла праву руку і поманила долонею. Психоістота кликала Тимура. Воно не хотіло вбивати. Воно хотіло те, що у Тимура в голові, — мізки програміста.

Змахнувши з очей сльозинки, Тимур теж зупинився. Кацуро повторив ваблячий жест, запрошуючи Тимура добровільно підійти.

— Не дочекаєшся! — хлопець змінив напрям руху. Боком посунувся до вікон. Спершу обережно, потім швидше, швидше. Вікна — його єдиний порятунок. Він вистрибне. Розіб’є шибку і вискочить. Тут лише другий поверх. Якщо не зламає ніг, можливо, вдасться добігти до житлового корпусу. А там, як пощастить, замкнеться у тамбурі, перш ніж істота настигне його. Якщо… можливо… якщо… Чорт забирай, та у нього немає вибору!

Потвора повела за хлопцем головою. Стежила…

За мить до того, як стрибнути крізь шибку, Тимур визирнув назовні. Від побаченого йому перехопило подих. На подвір’я через розчинені двері інженерного корпусу висипали боти. Розбившись на два гурти, вони сунули до корпусу «DW».

У голові Тимура все змішалося. Хлопець відчув себе так, наче намагався проковтнути камінь завбільшки з куряче яйце.

Тимур усе ще дивився крізь вікно, коли Кацуро кинувся на нього. Хлопець зреагував, вивернувшись в останній момент: розчепірені пальці японця майнули за півсантиметра від його шиї. Не маючи вибору, Тимур відступав у глиб лабораторії. Кацуро тепер стояв між ним і вікнами. Монстр видав з горлянки щось подібне на клекітливе гарчання і штовхнув (майже пожбурив) одне з офісних крісел. Ухиляючись, Тимур зачепився за стіл і повалився на спину. Крісло наїхало на нього. Від удару спинка з сидінням відскочили до стіни, а нижня частина («лапа» з коліщатками) застрягла між ногами Тимура.

Човгаючи, Кацуро насувався. Тимур спробував використати нижню частину крісла для захисту. Схопився за сталевий циліндр, на якому оберталось сидіння, і потягнув його до себе. Лискуча стійка несподівано легко піддалася, відділившись від пластикового кожуха. Масивна нижня частина від’їхала вбік — захисту не стало.

— Фак! — сердито лайнувся хлопець.

У той момент Кацуро стрибнув.

Час сповільнився. Тимур знав, що серце заледве не вилітає з грудей, але розрізняв кожен удар. Він подивився на руку. Кулак стискав сталеву трубу трохи більш ніж півметра завдовжки. Коли вирячкувата потвора звалилася на нього згори, Тимур уже не думав ні про смерть, ні про ботів, які невідомим чином опинились на волі.

Перехопивши стійку ближче до середини, хлопець гепнув нею в обличчя потвори. Удар вийшов несильним, але достатньо болючим, бо Кацуро відсахнувся. Скориставшись цим, Тимур підсунув під японця коліно і відштовхнув його. Наступної секунди українець уже стояв на ногах. Його очі шалено палали.

Таке трапляється. Ми ж бо не знаємо самих себе. Навіть не здогадуємось про демонів, схованих у темних безоднях десь у серцях чи головах. Нудна робота в офісі, пласкі розваги, влаштоване життя вкривають багатокілометровою товщею спокійної води оте інше — дике, свавільне й жорстоке — Я. Без екстремальних умов воно може спати роками. Але іноді через смертельне приниження, стрес чи колосальне фізичне навантаження все міняється — звіряча суть ураганом проривається назовні.

Потвора накинулася знову, але Тимур уже був у драйві. (Щоб зрозуміти, що воно таке, достатньо подивитися ранні бої Майка Тайсона.) Він вистояв. Відкинув Кацуро Такеду і, замахнувшись по-бейсбольному широко, рубонув повітря металевою стійкою, мітячи точно в голову японцю. Поцілив у плече. Кацуро засичав, відповзаючи.

Тимур напосідав. Перед очима постала Аліна, Штаєрман, Кейтаро — все те, що він ненавидів у той момент. Хлопець двічі поспіль зацідив потворі ногою в живіт, примусивши опустити руки і відкрити голову.

Саме цього він і чекав. Наступний удар прийшовся точно у скроню. Ноги Кацуро засмикались. З рота потекла кривава слина. Японець спробував підвестись, але не зміг.

Пелена люті заслала Тимурові очі. Звідкілясь узялися сили і він почав наносити важкі удари. Він бив, бив, бив і бив. Молотив оскаженіло, навідліг, навіть не усвідомлюючи, що весь час кричить, аж захлинається.

Тимур вгамувався тільки тоді, коли голова японця перетворилась на омитий кров’ю мішок із кістьми. Шал вивітрився так само швидко, як і прийшов. Знесилений Тимур упав на найближчий стілець, упершись лобом об ліву руку, а правою стискаючи заляпану мізками і обліплену рудувато-чорним волоссям стійку від офісного стільця.

Тимур так і сидів, коли в лабораторію, тримаючи перед собою рушницю, ввалився Ріно.

— О, мій маленький український ніґере, — зрадів здоровань. — А я вже думав, що ці вилупки замордували тебе.

Ступивши кілька кроків, амбал помітив розпростерте тіло Кацуро Такеди.

— Япошка?.. Хто це його так? — побачивши заквацяний продовгуватий брус, який Тимур не випускав з рук, Ріно Хедхантер роззявив рота: — Розтуди мою матір, це ти його? — А потім, посміхнувшись: — Я завжди знав, що з тебе вийдуть люди, фелла!

Хлопець ледь зашарівся:

— Бейсбол у моїй країні якось не прижився. Зате бейсбольні битки користуються незмінною популярністю.

По дорозі до житлової будівлі Хедхантер розказав про напад ботів, а також про те, чим він закінчився. Тимур слухав, не коментуючи. Почувався спустошеним. Він не мав сил радіти з того, що програма запрацювала.

О 10:04, коли повітряний танкер «KC-130 Hercules» відірвав шасі від злітної смуги, Тимур причвалав до кімнати відпочинку і відключився. Заснув міцним непробудним сном. Він не чув, як Ріно та Лаура стягають ботів у підвал «DW»-блоку. Його не розбудило навіть волання Алана, коли південноафриканець та француженка вправляли інженеру вибите коліно.



предыдущая глава | Бот | Понеділок, 31 серпня, 11:57 (UTC –6) Авіабаза «Уайтмен» 3 км на південь від містечка Кноб-Ностер, Міссурі, США