home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню




Понеділок, 31 серпня, 18:27 (UTC –5) 12°01’57’’ пд. ш. 81°48’09’’ зх. д. Тихий океан: 433 км від узбережжя Перу, 15000 футів над рівнем моря


Коли годинник показав чверть на сьому, «B-2 Spirit» пішов на зниження. Півгодини тому «Кувалда» Харрісон поступився пілотським кріслом Джеремі Руа, а сам зайняв місце mission commander’а. Майор Хетуей копошився в задній частині продовгуватої кабіни, готуючи сандвічі та гарячу каву[118].

Рівно об 18:27 за місцевим часом Джеремі доповів, що вони зайняли 150-й ешелон (знизилися до 15 тисяч футів).

— А швидкість? — запитав майор.

— Тримаю 360[119], сер, — відгукнувся Руа.

— Скидай…

— Бачу «Геркулес», — майже відразу по тому відрапортував Харрісон.

— Ага, — кивнув Руа, зиркнувши на радар, — курс два-сім-нуль, швидкість 340, йдемо на зближення.

— Якісь інші літаки? — долинув з глибини голос Роберта Хетуея.

Тривала пауза.

— Ніби нікого, майоре, — відказав Ентоні.

— Ніби? Що значить «ніби», кеп?

— Чисто, — поправився капітан, — ні вгорі, ні під нами.

— Добре. Може, й проскочимо.

Зі сходу, виповзаючи з океану, стіною сунула чорнота. Ні берега, ні вершин Анд не було видно. Далеко внизу день уже вмер, хоча на висоті чотирьох з половиною кілометрів він усе ще борсався у передсмертних корчах. На заході догоряли фінальні відблиски зорі, забарвлюючи правий бік фюзеляжу ніжно-ліловим кольором.

Чесно кажучи, Хетуею було наплювати на те, чи засічуть їхній бомбер. Навіть якщо хтось з чилійської берегової охорони чи хоч би і ППО візуально зафіксує наближення «В-2» (шанси на таке в темряві нульові: «Привид» чорний і літає без розпізнавальних вогнів), вони нічого не зможуть вдіяти. Ефективна площа розсіювання у «B-2 Spirit» настільки мала, що найсучасніші самонавідні ракети «не бачать» його[120]. Збити його не вдасться, хіба що хтось примудриться пальнути прямою наводкою. Певна річ, якщо літак помітять, скандалу не уникнути. І то якого скандалу! Та це не його, Хетуея, проблема. Вигрібати лайно будуть Клотц та компанія, протирачі штанів із Пентагону, котрі востаннє сідали за штурвал, либонь, ще за часів Буша-старшого. Його діло — знищити ціль і привести «B-2» назад на базу цілим і неушкодженим.

Джеремі тим часом зменшив швидкість до 320 вузлів і зв’язався з капітаном Деном Рейнолдсом, другим пілотом на заправнику, доповівши про готовність почати стиковку.

Погода сприяла американцям. Хмар не було, ніякої бовтанки. Обидва літаки летіли рівно, не здригаючись, наче пливли крізь розтоплене масло.

Бот

Повітряна заправка бомбардувальника-невидимки «B-2 Spirit» над Тихим океаном


Руа легко підчепився до спущеного з «Геркулеса» сталевого шланга. Переконавшись, що рукав надійно зафіксований, Стів Левандовськи почав переливати пальне.

Небо над ними швидко темніло.

Невдовзі (о 18:44 за Перуанським часом) найважчий етап операції добіг завершення. «B-2 Spirit» успішно виконав дозаправку, прийнявши в баки всі 19,9 тонн пального, що їх мав при собі «KC-130».

Останні мазки рожевого ковзнули за виднокрай. Над Тихим океаном чорною плівкою розпростерлася ніч.

Порожній, з майже порожніми власними баками, «KC-130» блимнув на прощання вогнями і гойднув крилами. Потому зробив плавний розворот вправо на 90°, спрямувавши носа на захід. Роберт Хетуей простежив за ним поглядом, зметикувавши, що справжні герої сьогоднішнього вечора — це не ті, хто закидає високоточними бомбами експериментальний комплекс в Атакамі. Він думав про екіпаж 130-го: Нортон, Рейнолдс, Левандовськи. Троє чуваків, які під час польоту навіть посрати нормально не могли, через годину садитимуть неповоротку бандуру «KC-130 Hercules» на авіаносець. Удруге в історії авіації. І вони це зроблять, він не сумнівався. Він, правда, прикинув, що не здивується, якщо після приземлення Сем Нортон вийде з кабіни геть посивілий.

«B-2 Spirit» швидко набирав висоту, прямуючи на південний схід. До Атаками.

…У той самий час, коли «B-2» відстикувався від турбопропелерного заправника, з палуби авіаносця ВМФ США «Рональд Рейган» у повітря здійнялися чотири винищувачі «F-22 Raptor», узявши курс на узбережжя Чилі. То був перший бойовий виліт «F-22» з того часу, як їх прийняли на озброєння у 2005-му. Решту літаків прибрали геть, готуючи палубу до прибуття «Геркулеса».

Проект «NGF», проіснувавши чверть століття, наближався до свого завершення.



Понеділок, 31 серпня, 17:59 (UTC –4) «DW», житловий корпус | Бот | cледующая глава