home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

С. 43. Кстаті, я про те повість написав: «Суєта суєт, ілі Баришня, [надушеня] => надушеная едіколоном».

С. 52. — Я нормальний потому, — [скарав] => сказав Ковальчук, випускаючи колечка диму, — бо всьо ето віжу, всьо понімаю.

С. 53. Здається, й на жодну роботу ніколи не ходив, до нього за це, зрештою, ніхто не [сіпався] => сікався, бо мали ми в домі свого міліціонера, який якось навіть заявив: «Пока я тут живу, дєлайтє хто шо хочєт, но з умом!»

С. 63. …виходила на веранду Галинка, ставала біля мене й говорила, що мати її щоденно плаче, майже нічого не їсть, а все нарікає на себе, бо це вона [призвісниця] => призвідниця батькової смерті.

С. 68-69. У більшості випадків, гості, на втіху Вакулюка, [потрапяляли] => потрапляли в «щок», як він казав замість «шок», — бігли надвір, щоб вивергнути з’їдене…

С. 82. Це був якийсь не наш пістолет, а як потрапив до Карася — гаразд невідомо, сам [Вакулик] Вакулюк-старший казав, що знайшов його на березі річки, коли ловив уранці рибу.

С. 86. — Замолчі, дура! — ревнув він і поволочив безголову гуску, з якої й досі крапала кров (вельми кров’яниста була [була]) в галерею сходів.

С. 87. Він саме розгорнув зошита і вже почав читати, а я готувався спокійно під ту читку передрімати, коли ж без стуку розчинилися двері, і в них [всунувався] => всунувся пасматий чорт, як мені спросонку уявилося.

С. 90. М’ясник був здоровий, як бугай, бо добре [раз’ївся] => роз’ївся на м’ясах, і пробував боронитися проти худенької Зіни, але нічого проти неї не міг удіяти […]

С. 100. […] річ цілком вірогідна, що ця жінка одягла так стаціонарно на себе червоного капелюшка, [пристосовуюючи] => пристосовуючи до свого прізвища.

С. 109. І ми пішли назустріч одне [однону] => одному вже в цілковитій темряві.

С. 109-110. […] ми не могли розійтися в цьому просторі, бо нас вела одне до одного магнетична [сила, сила;] => сила; сила, перед якою стають марні усі страхи, сумніви та стіни […]

С. 113. А може, й не [прокляткй] => проклятий, а мертвий, — вона замовкла на хвилю.

С. 124. Тому хай усе нами пережите [залишаеться] => залишається із нами, так само, як і пережите предками нашими, хоч ми їх у пам’яті вже й не тримаємо.

С. 127. — У вас завелися нові знайомі? — спитав я [обрежно] => обережно.

С. 141. Чоловічок стоїть у сонячній калюжі, розтуливши рота, так же тужаться ці люди, так стараються, і так нічого [б] => в них не виходить.

С. 155. Ми і вбивали не [дя] => для того.

С. 167. Я зробився відлюдний, блідий, наче [Чарльз] => Чайльд-Гарольд, читав поезію, дивився на дівчат притомленим поглядом […]

С. 200. Йшли дорогою [по] => до гуртожитку.

С. 217-218. Маємо віддати більшу частину дня на здобуток хліба [насушного] => насущного, а живемо по-справжньому тим, що по тому лишається.

С. 219. […] я почав, одне слово, більше [заглядалися] => заглядатися на осіб жіночої статі, випадкові дотики з ними в трамваях і тролейбусах мене почали збуджувати […]

С. 224. […] недаремно так гостро й безнадійно страждали ченці-затворники, бо світ, наче витка рослина, [тягнє] => тягне до тебе зелене стебло […]

С. 242. Годі мучити себе й [мене.і] => мене.

С. 244. Прийдемо [дододому] => додому, тоді й поговоримо.

С. 245. […] і дочка та звалася Віра, і що дочка так само стужена за батьком, як ця жінка за [чолювіком] => чоловіком; […]

С. 250. — Таке в мене [враженая] => враження, — сказала жінка, встаючи, — що ти й справді багато чого позабував.

С. 266. Ми бігли курявною дорогою, яка швидко прибивалася цвяхами крапель, аж здіймалася маленька курява, а коли [вскочити] => вскочили в хату, все навкруги загрозливо загуло.

С. 276. І Станіслав відчув, як наповнюється цією музикою і починає нею проростати, ніби Христос із дітьми [та] => на картині Луки Кранаха…

С. 278. […] розширені очі, повні печалі й упокорення, і з тих очей починають витікати гарячими [стумочками] => струмочками сльози.

С. 286. Не доведи [Гоподь] => Господь, застудишся!

С. 312. Тільки не [задираай] => задирай носа!

С. 331. Вона замовкла, викотивши жорству своїх слів, і завмерла так само, як перед оцим тітка Ольга, [відтисши] => підтисши губки, які були виразніше схожі на сердечко, ніж на куряче гузно.

С. 344. […] між тіткою Марією та Бронею велась ідеологічна війна, перша була ворогом режиму, а друга [її] => його гарячим прихильником.

С. 356. Чого [придоблюєш] => придобрюєш і балуєш?

С. 374. Вся ж решта миттю заспокоїлась і [піша] => пішла до фосфоризуючої стіни, стаючи кожен на своє місце.

C. 404. Перше, що мене вразило в цій [історіїї] => історії, це те, що бабця, виявляється, мала рацію: бабу Ганю треба було тільки зсадити з вантажівки, а решту шляху вона вільно могла б пройти сама, хай і з підтримкою.

С. 531. І я зрозумів раптом, чому страшним видавалося [спражнє] => справжнє мило для давнього й наївного, як світ, але не менше й мудрого поета Климентія

С. 578. Саме в такі моменти і прокидався кущ бузку, котрий ріс біля нашої хати, [велетенький] => велетенський, густо покритий цвітом, починав засвічуватися, палахкочучи й виграючи, а може, й сяючи, точачи фіолетовим медом.


ББК 84.4УКР6

Ш37

© Шевчук В. О., 2005

© Мовчан Р. В., передмова, 2005

© Михайличенко Н. В., художнє оформлення та макет, 2005

© Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2005

ISBN 966-8767-21-7

ЗМІСТ

Раїса Мовчан. Світ ніколи не впіймає його …5

VOX перший. ПРИВИД МЕРТВОГО ДОМУ …27

VOX другий. ЗАЧИНЕНІ ДВЕРІ НАШОГО «Я» Історії зі сну …135

VOX третій. СІМ ТІТОНЬОК ВЕЛИКОГО МУЗИКАНТА …273

VOX четвертий. ПРИДИВИСЯ ДО СВІТУ …377

VOX п’ятий. КОЛАПСОЇД …499


Літературно-художнє видання

ШЕВЧУК Валерій Олександрович

ПРИВИД МЕРТВОГО ДОМУ

Роман-квінтет

Передмова Раїси Мовчан

Редактор С. В. Цушко

Художнє оформлення Н. В. Михайличенко

Технічне редагування Т. М. Мацапури

Комп’ютерна верстка Ю. В. Копаня

Коректори В. П. Зуб, Л. Г. Філіпченко

Підписано до друку 15.12.2005 р.

Формат 84х108 1/32. Гарнітура «Лазурський». Папір офсетний № 1. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 31,5. Облік.-вид. арк. 37,86.

Наклад 10 000 пр. Зам. 05–89.

Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ.

Адреса видавництва:

04071, Київ-71, вул. Межигірська, 7/16д

Тел. (044) 425-12-75, 425-04-88. е-mail: mail@pulsary.com.ua http://www.pulsarycom.ua

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, серія ДК № 585 від 5.09.2001 р.

ВАТ «Поліграфкнига», 03057, м. Київ, вул. Довженка, 3

Зам. 5-989


Шевчук В. О.

Ш37 Привид мертвого дому: Роман-квінтет/Передм. Р. Мовчан. — К.: Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2005.— 600 с.

ISBN 966-8767-21-7


Пісня піску | Привид мертвого дому. Роман-квінтет | Примечания