Ти вигнаний із розмаїття світу,

з облич, що залишилися незмінні,

із ближніх вулиць, далеченних нині,

з учора ще глибокого блакиту.

Із книг тобі лишилось те, що пам'ять,

ця форма забуття, не загубила,

та їхній зміст згадати вже несила,

ти лиш формат та назви встиг затямить.

На кожнім кроці — пастка. Ти зі сходів

упасти можеш будь-якої миті.

Повільний бранець я у соннім світі,

в якому ні світанків, ні заходів.

Одна суцільна ніч. І віршем в ній

я світ хисткий звести повинен свій.