home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


35

Наступного дня офіційні представники поліції не з’явилися, але понаїхало безліч неофіційних. Професійні Роззяви. На одній з машин прибули підлітки. Коли вони заїхали на доріжку, аби розвернутися, на них накинулася Енні й заверещала, щоби вони забиралися з її землі, поки вона не перестріляла їх, як паскудних собак.

- Іди в сраку, Леді Дракон! — закричав один пацан.

— Де ти його зарила? — загорланив другий, і машина різко зірвалася з місця, аж курява здійнялася.

Третій жбурнув пивну пляшку. Коли автомобіль став із ревом віддалятися, Пол розгледів на задньому склі широку наліпку, на якій було написано: «ВБОЛІВАЙ ЗА “СИНІХ ДИЯВОЛІВ”[165] САЙДВІНДЕРА».

За годину він помітив, як Енні понуро йде повз його вікна до сараю, на ходу вдягаючи робочі рукавички. Трохи згодом вона повернулася з ланцюгом. Вона, не поспішаючи, переплела товсті сталеві ланки колючим дротом. Коли це шпичасте мереживо було натягнуто через під’їзну доріжку, вона полізла в нагрудну кишеню, дістала кілька червоних клаптиків тканини та пов’язала їх на ланцюг як застереження.

— Копів це не зупинить, — сказала вона, коли нарешті навідалася до Пола, — але інші паскудники вже не сунуться.

— Гаразд.

— У тебе рука… набрякла.

— Так.

— Не хочу бути кукурікакою, Поле, але…

— Завтра, — відповів він.

— Завтра? Правда? — просяяла Енні.

— Так, гадаю, що так. Десь о шостій.

— Поле, це чудово! Можна я почну читати зараз чи…

— Я б хотів, щоб ти почекала.

— Тоді я почекаю.

У її очі знову закрався той самий ніжний, улесливий погляд, який Пол устиг так зненавидіти.

— Я люблю тебе, Поле. Ти це знаєш, чи не так?

— Так, — сказав він. — Я знаю.

І знову схилився над блокнотом.


предыдущая глава | Мізері | cледующая глава



Loading...