на главную   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


48

Шкіра Пола посіріла, він був худий як жердина. Він лежав біля столу, згорнувшись калачиком, і тремтів усім тілом, позираючи на копів неспокійними очима.

— Хто… — почав Макнайт.

— Богиня, — перебив його змарнілий чоловік на підлозі та облизав губи. — Стережіться її. У спальні. Там вона мене тримала. Ручний письменник. Спальня. Вона там.

— Енн Вілкс? У тій спальні? — перепитав Вікс і кивнув у бік гостьової кімнати.

— Так. Так. Замкнена. Але звісно. Там є вікно.

— Хто… — знову почав Макнайт.

— Господи, невже ти не бачиш? — вигукнув Вікс. — Це той чоловік, якого розшукував Кушнер. Письменник. Я забув його прізвище, але це він.

— Слава Богу, що ви не пам’ятаєте мого прізвища.

— Це ти до чого, друже?

— Не зважайте. Ні до чого. Тільки… будьте обережні. Я думаю, вона померла. Але будьте обережні. Якщо вона ще жива… небезпечна… як гримуча змія, — сказав Пол і з величезним зусиллям підсунув куксу лівої ноги під промінь ліхтарика Макнайта. — Відтяла мені ногу. Сокирою.

Протягом двох довгих, дуже довгих секунд копи дивилися на те місце, де мала бути відрізана стопа Пола, а потім Макнайт прошепотів:

— Боже правий.

— Ходімо, — мовив Вікс. Він витягнув пістолет, і вони обоє повільно пішли коридором до зачинених дверей спальні Пола.

— Стережіться! — вискнув Пол надламаним хрипким голосом. — Стережіться!

Вони відімкнули двері та увійшли. Пол притулився до стіни, відкинув голову назад і заплющив очі. Йому було холодно. Тіло вибивало дрижаки, і він нічого не міг із цим удіяти. Або вони закричать, або вона. Почнеться штурханина. Почнеться стрілянина. Він намагався морально підготувати себе до будь-якого випадку. Спливав час, і Полу здавалося, що він тягнеться нескінченно довго.

Нарешті він почув у коридорі важкі кроки. Він розплющив очі. Це був Вікс.

— Вона була мертва, — сказав Пол. — Я зрозумів це… якоюсь частиною свого здорового глузду… але я все одно не…

Вікс промовив:

— У кімнаті кров, розбите скло та обгорілий папір… але жодної живої душі.

Пол Шелдон поглянув на Вікса, а потім закричав. Він заходився криком, поки не знепритомнів.


предыдущая глава | Мізері | IV Богиня