home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


9

Півгодини по тому Пол сидів перед порожнім екраном комп’ютера, розмірковуючи про те, що поступово перетворюється на мазохіста. Замість бурбону він прийняв аспірин, але це все одно не змінить подальшого перебігу подій. Він сидітиме протягом п’ятнадцяти хвилин або навіть тридцяти, спостерігаючи, як у темряві блимає курсор, а потім вимкне пристрій… і таки вип’є.

Хоча…

Хоча коли він вертався додому після сніданку з Чарлі, то побачив дещо цікаве, і до нього прийшла ідея. Невелика. Зовсім маленька. Врешті-решт, подія була незначною. Просто по Сорок восьмій вулиці йшов хлопчик, штовхаючи перед собою магазинний візок, от і вся пригода. Але на візку стояла клітка, у якій сидів досить великий пухнастий звір, якого Пол спочатку сприйняв за кота. А коли придивився, то помітив на його спині широку білу смугу.

— Синку, — спитав Пол, — це скунс?

— Ага, — відповів хлопчик і поштовхав візок геть. У місті не заведено зупинятися для довгих розмов із незнайомцями, особливо такими дивними, у яких під очима висять мішки розміром із пару наплічників фірми «Самсоніт» і які пересуваються за допомогою металевих милиць. Хлопчик завернув за ріг і пропав.

Пол побрів далі, сподіваючись зловити таксі, але щодня йому треба було проходити принаймні милю, тож він вирішив її подолати. Ноги нівроку розболілися, і, щоби викинути з голови думку про обов’язкову милю, Пол почав розмірковувати про те, звідки йшов цей хлопець, де він роздобув цей візок і, перш за все, звідки взявся цей скунс.

Позаду почувся шум, і Пол відвернувся від порожнього екрана. З кухні вийшла Енні. На ній були джинси та червона фланелева сорочка. У руках вона тримала електричну пилку.

Він заплющив очі, потім розплющив, побачив знайому порожню кімнату і раптом розлютився. Він повернувся до комп’ютера та почав швидко друкувати, мало не гамселячи по клавішах:


1


Хлопець почув звук, що долинав з-за будинку, і, хоча в його голові промайнула думка про щурів, він усе одно завернув за ріг. Додому йти було зарано, тому що уроки закінчувалися тільки через півтори години, а він утік зі школи лише після обідньої перерви.

Тварина, яка тулилася до стіни в тьмяному промені сонячного світла, була не щуром, а величезним чорним котом із найбільш пухнастим хвостом, який він коли- небудь бачив.


предыдущая глава | Мізері | cледующая глава



Loading...