home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


23

Наступного вечора вона принесла йому «Роял». Модель для офісу, вона лишилася з тої доби, коли такі речі, як електричні друкарські машинки, кольорові телевізори та кнопкові телефони існували лише в науковій фантастиці. Апарат був чорний та офіційний, наче пара наглухо застібнутих черевиків. По обидва боки корпусу стояли скляні панелі, крізь які виднілися рукояті, пружини, клямки та стрижні. Сталевий вертальний важіль, тьмяний від невжиття, стирчав збоку, наче великий палець автостопника. Валик покрився пилом, тверда резинова поверхня затяглася тріщинами та зарубинами. Літери «ROYAL» розташувалися півколом на передній панелі машинки. Енні нахилила її, аби Пол зміг краще роздивитися, а потім, крекнувши, поставила на ліжко між його ногами.

Він утупився очима в машинку.

Невже вона посміхалася?

Господи Ісусе, здається , так.

Менше з тим, машинка вже скидалася на велику проблему. Зблякла стрічка мала два покриття: чорне та червоне. Він уже забув, що такі випускалися. І цей спогад не викликав жодної приємної ностальгії.

— Ну? — Енні радо всміхалася. — Що скажеш?

— Непогано! — одразу відповів він. — Справжній антикваріат!

Її усмішка захмарилася:

— Я її купляла не як антикваріат, а як звичайну вживану річ. Вживану річ у гарному стані.

Пол одразу вибухнув тирадою:

— Та ну! Якщо добряче подумати, не існує такої штуки , як антикварна друкарська машинка. Гарна машинка працюватиме вічно. Ці канцелярські крихітки — справжні монстри !

Якби він міг дотягнутися, то погладив би машинку. Якби він міг дотягнутися, він би її розцілував .

Усмішка Енні повернулася. Серце Пола трохи сповільнило темп.

— Я придбала її в «Зужитих новинках». Чи не дурна назва для крамнички? Але Ненсі Дартмонгер, яка нею порядкує, теж дурнувата нівроку.

Енні трохи насупилася, але Пол одразу зрозумів, що вона хмуриться не на нього . Він чимдалі краще усвідомлював, що бажання вижити може бути звичайним інстинктом, але воно відкривало легкий доступ до удаваного співпереживання. Він усвідомлював, що все більше налаштовується на настрій Енні, на її цикли. Він уважно прислухався, як вона цокала, наче заведений годинник.

— Окрім дурості, вона ще й погана. Дартмонгер! Вона б мала носити прізвище Курвонгер ! Двічі розлучена, а зараз живе з власником бару . Тому, коли ти згадав про антикваріат…

— Машинка чудова, — відповів він.

Енні замислилась на хвилину, а потім промовила, наче зізнавалася в чомусь:

— Там бракує «н».

— Невже?

— Так, бачиш?

Вона нахилила машинку, щоби він зміг поглянути на щільне півколо літерних важелів та побачити на одному з них відсутній майданчик — наче дірка на місці кутнього зуба в змарнілому, але неушкодженому вищирі.

— Бачу.

Вона опустила машинку. Ліжко злегка захиталося. Пол подумав, що апарат важить принаймні фунтів п’ятдесят. Він прийшов із тих часів, коли не було сплавів чи пластику… а також авансів із п’ятьма нулями за написання книжки та екранізацій, нав’язаних агентами, не було «Ю-ес-ей Тудей», «Ентертейнмент Тунайт»[49] або знаменитостей, що рекламують кредитні картки чи горілку.

«Роял» посміхалася до нього, провіщаючи неприємності.

— Вона запросила сорок п’ять, але скинула п’ятірку. За відсутню «н».

Енні лукаво посміхнулася до нього. «Та я й сама не дурна», казав її вигляд. Пол усміхнувся у відповідь. Приплив тривав, тому усміхатися й брехати було легко:

— Вона сама скинула? То ти не торгувалася?

Енні була явно собою задоволена та обережно додала:

— Я сказала їй, що «н» — дуже важлива літера.

— Молодець, чорт забирай !

Він зробив іще одне відкриття — мистецтво підлабузництва приходить із практикою.

Посмішка Енні стала зловтішною, ніби вона припрошувала розділити якусь ласу таємницю.

— Я їй сказала, що прізвище мого улюбленого письменника закінчується на «н».

— А в імені моєї улюбленої медсестри їх цілих дві !

Її обличчя заясніло. Неймовірно, але на щоках заграв рум’янець. От як це буде, подумав він, якщо поставити жаровню в роті одного з тих ідолів із оповідань Г. Райдера Гаґґарда. Такий вигляд він матиме вночі.

— Ну ти й пустунчик !

— Ні, - заперечив він, — аж ніяк.

— Гаразд!

Вона на мить відвела погляд (не порожній, а задоволений і трохи збентежений), щоб зібратися з думками. Пол міг би навіть втішатися цією розмовою, якби не друкарська машинка — така ж важка, як і жінка, що її принесла, і така ж несправна. Вона шкірилася до нього щербатим ротом, провіщаючи неприємності.

- Інвалідний візок обійшовся значно дорожче, — сказала вона. — А ціни на підкладні судна стали просто захмарними , відтоді як я… — Вона замовкла, насупилась, прочистила горло, а потім поглянула на нього та всміхнулася. — Але ти маєш учитися сидіти, тому мені зовсім не шкода тих грошей. Окрім того, у тебе не вийде друкувати лежачи, чи не так?

— Ні…

— Тому я приготувала дошку… вирізала за розміром… і папір… почекай!

Вона вибігла з кімнати, наче дівчисько, лишивши Пола сам на сам із машинкою. Посмішка зникла тої ж миті, як Енні обернулася до нього спиною. «Роял» ніколи не мінялася. Пізніше Пол здогадався, що давно був підозрював, чим це закінчиться. Він знав, як звучатиме машинка, як вона клацатиме своїм вискалом, наче персонаж зі старих стріпів[50] про Дакі Даддлза.

Енні повернулася з пачкою паперу «Кроссабл Бонд» у термопластиковій плівці та дошкою три фути завширшки та чотири завдовжки.

— Дивись! — Вона поклала дошку на бильця візочка, що стояв біля ліжка, наче якийсь поважний сухорлявий гість. Пол уже бачив свій силует, який сидів, придавлений дошкою, наче в’язень.

Енні поставила машинку на дошку, обличчям до примарного силуету, а поруч поклала пачку «Кроссабл Бонд» — папір, який він ненавидів понад усе, бо від частого гортання сторінок чорнила починали розмазуватися. Таким чином Енні створила щось на кшталт робочого місця для каліки.

— Як тобі?

— На вигляд непогано, — промовив Пол, з неймовірною легкістю сказавши найбільшу брехню в своєму житті, а потім поставив запитання, відповідь на яке знав заздалегідь: — Як ти гадаєш, що я напишу?

— Ох, Поле, — сказала вона, обернувшись до нього та зарум’янившись іще дужче. В очах затанцювали радісні вогники. — Я не гадаю , я знаю ! За допомогою цієї друкарської машинки ти створиш новий роман! Свій кращий роман! «Повернення Мізері »!


предыдущая глава | Мізері | cледующая глава



Loading...