home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


«Истребительные батальоны»


Улітку 1944 року поляки, які мешкали в Галичині, часто поставали перед трагічним вибором: потрапити до таборів або вступити до армії Берлінґа. Можливо, саме тому чимало поляків опинилися в лавах підпорядкованої НКВС радянської допоміжної міліції, так званих «истребительных батальонах» (ІБ, українською «винищувальні батальйони»). Принаймні частина ІБ постали на базі підрозділів АК, які вийшли з підпілля під час «Бурі». Цей факт підтверджують звіти УПА. Згідно з ними, поляки притьмом після приходу радянської влади (зокрема, в Коломиї, Заболотові, Снятині) організували адміністрацію та поліцію, «яка відразу ж почала шукати бандерівців і доносити на українців. Поліція та пізніше реорганізувалася в істребітельні отряди»[294]. З іншого боку, утім, — набір до цього формування був примусовим, і багатьох поляків туди скерували воєнкомати (радянські військові комісаріати). Останні охоче так чинили, бо усвідомлювали, якою значною симпатією серед західних українців користувалися ОУН-Б і УПА, й звісно ж, не довіряли їм. З точки зору місцевої радянської адміністрації, озброїти тутешніх поляків здавалося набагато безпечнішим вирішенням.

Не відомо, скільки поляків врешті-решт опинилися в ІБ. Восени 1944 року в цих формуваннях служили щонайменше кілька тисяч осіб польського походження. І лише на початку 1945 року це число значно скоротилося, позаяк радянська влада почала висилати поляків з родинами до Польщі. Питання про польську присутність в ІБ викликає сьогодні жваві емоції, адже важко сказати, якою мірою вони захищали поляків (як стверджують колишні члени цих формувань), а якою провокували УПА до подальших дій. Але, немає жодного сумніву в тому, що УПА вбачало в діях ІБ серйозну загрозу. В одному зі звітів читаємо:

Дуже небезпечним для нас противником є польська поліція — вона знає місця й людей [...] бере участь у антиукраїнських операціях більшовицької міліції. Тому ті [загони — Ґ. М.] польської поліції, які відкрито співпрацюють з більшовиками, ми поборюємо[295].

На жаль, ми мало знаємо про операції, які провадили польські ІБ. Зі спецінформації, підготованої 13 листопада 1944 року для секретаря обкому Олексенка прокурором Дрогобицької області Кригіним, ми довідуємося про діяльність в околицях Комарного ІБ, який складався винятково з поляків. Отож, за словами обласного прокурора:

а) вояки винищувального батальйону під час виїздів на операції в українських селах били українське населення; б) під час проведення операцій забирали в громадян майно, не маючи для того жодних підстав; в) палили будинки під приводом того, що там мешкають члени бандерівських банд, не маючи для того жодних підстав; г) перебуваючи в селах [...] вояки винищувального батальйону називали українців бандитами, бандерівцями; д) при підпалі будинку в одному з них спалили живцем двох жінок, а одного чоловіка поранили в руку[296].

Мабуть, найкривавішу операцію укомплектований поляками ІБ провів разом із радянськими спецслужбами 29 серпня 1944 року. Того дня спецслужби за участі ІБ з Надвірної, Більшівців і Ланчина організували облаву в селі Грабівці. Тоді трапилася сутичка з групою партизанів, які ховалися в стодолі, — загинули вісім упівців. «Розігріті» протистоянням нападники, знищивши групу вояків УПА, заходилися пацифікувати село. Були спалені триста господарств і розстріляні кількадесят виявлених чоловіків. Були поранені також дві жінки, одна з яких — пов’язана з підпіллям — померла. Загалом загинули вісімдесят шість осіб, а понад сімдесят були арештовані.

З радянських рапортів випливає, що ІБ, які діяли в УРСР між 1 січня 1944 і 1 серпня 1945 року (тобто, в період, коли кількість поляків була в них найбільшою) провели 26 328 бойових операцій, спрямованих на «ліквідацію банд». За цей час вони убили 11 193 особи та арештували 173 580 осіб. Крім того, 11 094 убитих були зараховані до категорії «бандитів і їхніх пособників». До тієї ж категорії були включені 30 366 заарештованих. Серед інших в’язнів найбільше було дезертирів із Червоної Армії (42 217), осіб, які ухиляються від військової служби (33 940), втікачів із примусових робіт (22 609), спекулянтів (9 322). Отже, діяльність ІБ не обмежувалася лише самообороною польських сіл від нападів УПА.





Операція «Буря» | Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр. | Останні вбивства цивільних поляків у Східній Галичині