home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


9

Після концерту у Відні до нас підійшов журналіст.

Виглядав переконливо й компетентно. Відвів мене вбік.

– Послухайте, – сказав. – Можна з вами зробити інтерв’ю?

– Можна, – відповів я. – А ви були на нашому концерті?

– Був, – сказав журналіст. – Але мова не про це. Нам потрібне інтерв’ю про тоталітаризм.

– А про концерт?

– Ні, – твердо стояв він на своєму. – Про тоталітаризм.

– Може, зробімо так, – спробував я поторгуватися, – спочатку про тоталітаризм, а потім трішки про концерт?

– Ні-ні, – не погодився він. – Краще просто про тоталітаризм. Ось у вас хто-небудь постраждав від тоталітаризму?

– У мене? – перепитав я.

– У вас.

– Безперечно, – запевнив я його. – Дідусь із татового боку.

– Чудесно, – утішився він. – Ви нам розкажете про це?

– Розкажу, – погодився я.

– А зможете розказати про це німецькою? – ускладнив завдання журналіст.

– Німецькою? Німецькою навряд чи – у мене словниковий запас невеликий, я мало дієслів знаю. Навряд чи з таким запасом дієслів можна розповісти про тоталітаризм щось цікаве. Може, я краще українською?

– Ні-ні, – далі наполягав він. – У нас є вже багато записів українською. Потрібно, аби про тоталітаризм було сказано ще й німецькою.

– Ну гаразд, – погодився я.

– А ваші колеги, – повернувся він до музикантів, – можуть щось розказати на цю тему? Можливо, у них теж хтось постраждав від тоталітаризму? – з надією запитав він.

Я теж подивився на музикантів, котрі допивали другий ящик пива, доки я тут розводився про тяжке тоталітарне минуле.

– Ні, – сказав, – у них ніхто не постраждав.

– Ну, добре, – розчаровано мовив журналіст. – То що ви можете розказати? Коли ви вперше дізналися про тоталітаризм?

– У дитинстві, – відповів я, подумавши.

– У дитинстві? – здивувався він. – Ви вже в дитинстві знали про тоталітаризм?

– Так.

– А від кого ви про це дізнались?

– Від дідуся, – чесно відповів я. – З маминого боку.

– Він бачив це на власні очі?

– Так.

– І що?

– Нічого. Він сталініст.

– Хто?

– Сталініст, – пояснив я. – Фанат Сталіна.

Журналіст подивився на мене як на людину, котра наговорює на власного дідуся.

– Як це, – не зрозумів він, – людина пережила тоталітаризм і лишається фанатом Сталіна?

– Так, – спробував переконати його я.

– А ми можемо зробити інтерв’ю з вашим дідусем? – несподівано запитав журналіст.

– Ну, це навряд чи, – злякався я.

– Ми можемо до нього приїхати, – запевнив мене журналіст.

– Не треба, – попросив я.

– Чому?

– Він зовсім глухий, – пояснив я.

Журналіст із розумінням кивав головою, в очах його читалось: ясно, що глухий – жертва тоталітаризму все-таки.

– Ось, – продовжив я. – Так що він вас усе одно не почує. Краще вже я з його слів…

На Заході дуже легко зробити кар’єру, правильно відповідаючи на поставлені питання. Головне потім не повертатися додому.


предыдущая глава | Біґ Мак. Перезавантаження | cледующая глава



Loading...