home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


2

Що в такому разі входить до обов’язків чергового? Фіксувати й відслідковувати, складати списки й тримати їх у пам’яті. Залізничники подібні до рибалок – вони знають усі потаємні течії, усі перепади температури, за них говорить їхня витримка й наполегливість, час для них існує лише тоді, коли вони займаються своєю справою, поза тим, усе діє за іншими законами, за іншою схемою. Чим далі від залізниці – тим менше шансів порозумітися, тим менше впорядкованості й взаємопов’язаності в повітрі. Черговий подає сигнали потягам, що рухаються в напрямку великих міст, запалює червоні вогні, збираючи на них комах, зупиняє вантажівки й коров’ячі череди, стоячи поміж корів і відчуваючи, як вони важко дихають. Черговий відслідковує напрямок вітрів над собою та голос води глибоко в землі, він вивчає сузір’я й відтворює у своїх записах маршрути супутників і літаків. Узимку він відкидає сніг і розглядає пташині сліди на сніговій поверхні. Улітку сонце робить бронзовою його шкіру, він чекає на вечірні потяги, ніби на добрі новини, і коли вони прокочуються повз нього, обдаючи пилом і теплом, задоволено готується до ночі, що огортає залізницю.

Більшість вільного часу чергові проводять у молитвах і медитаціях, у читанні сакральних текстів і переписуванні мантр, що здатні розганяти туман над полотном. Іноді їм з’являються видіння й знамення, чуються невідомі голоси, щось їм нагадуючи й про щось попереджаючи. Голоси лунають різними мовами, належать вони зазвичай жінкам і підліткам, лунають переважно під вечір, тож на ранок їх ніколи ніхто не пригадує.

Що за всім цим стоїть? Помилки при проектуванні, зношеність техніки, особливості природних умов – чинники, що деформують тканину нашого сприйняття, примушуючи нас пильніше вдивлятися в небо, вирізняючи в ньому сторонні рухи й виловлюючи з нього ледь чутні голоси. Залізниця побудована таким чином, що в певних її місцях, де світло особливо насичене, а темрява має кілька запасних виходів, трапляється витік життя, перетікання його в напрямку ночі. Потрапляючи до такого місця, щоразу відчуваєш, як поруч, на відстані одного подиху, закінчується повітря. Залізничники відчувають це особливо гостро. І семафори їм потрібні для того, аби сигналізувати про свій відчай.


предыдущая глава | Біґ Мак. Перезавантаження | cледующая глава



Loading...