home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


4

Життя поряд із залізницею притлумлює захват і подивування від щоденного руху потягів. Жити весь час на відстані руки з локомотивами – те саме, що жити весь час зі слонами – швидко звикаєш до їхнього зросту й характеру. І, щоденно спостерігаючи сотні облич, що минають повз тебе, угадуючи за ними тисячі історій та пригод, ти просто перестаєш слухати все це багатоголосся. Знаючи таємницю, перестаєш у неї вірити. Освітлюючи дорогу локомотивів, якоїсь миті можеш просто засумніватися в доцільності пересування всіх цих пасажиропотоків. Адже навіщо кудись рухатися, якщо залізниця й так увесь час знаходиться поруч. Важливо лише слухати її дихання, вивчати її звички, слідкувати за її припливами та штилями, розрізняти її настрій, розшифровувати її попередження, забезпечувати її безперебійне функціонування.

Які можуть бути неврози в залізничників? Їх відволікають пташині зграї та лисячі тіні, корабельний скрип соснових стовбурів і рух соняшників, що повертаються за сонцем. Залізничників дратує тиша, оскільки за нею стоїть відсутність зв’язку, їм сняться товарні вагони, наповнені туманом і світлом, уві сні вони намагаються зупинити птахів, які летять назустріч локомотивам, намагаються зробити безпечним рух на своїй дільниці, відвести загрозу, відігнати смерть, що вперто стоїть за спиною. Сни залізничників наповнені паровозними гудками та інформаційними повідомленнями, у яких говориться про насування з півдня зелених літніх дощів.


предыдущая глава | Біґ Мак. Перезавантаження | cледующая глава



Loading...