home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


5

Випадки травматизму на залізниці перш за все залежать від тріщин та отворів у повітрі над коліями, через які до нас потрапляє так багато повітря, аж ми задихаємося ним, утрачаючи на мить пильність і гублячись поміж вогнів та диму. Оскільки більшість залізничних гілок прокладено над мурашниками та зміїними гніздами, над кістками мертвих тварин і кротячими норами, повітря над залізницею насичене кров’ю та трав’яним солодом, воно примушує забути все те, що ми знали, воно вводить в особливий стан підвішеності, застиглості посеред протягів і невидимих течій. Залізниця притягує нас, щоб позбавити волі й опору, дезорієнтувати й затягнути до своїх пасток. Травматизм зумовлюється тим, що ми не здатні опиратися речам, яких не бачимо, природа яких несумісна з нашим серцебиттям, з нашими уявленнями про те, як потрібно вдихати й видихати повітря. Травмонебезпечною є наша беззахисність від повітряних ям та часових западин, від магнітного притягання заліза й щебеню, яке особливо чітко відчуваєш, проходячи залами очікування. Залізниця – місце загадкове й не до кінця зрозуміле нам, вона існує за своїми законами, і ми б охоче їх дотримувалися, якби хтось їх нам пояснив. Стикаючись із дією не до кінця зрозумілого механізму, багато хто впадає в паніку чи ейфорію, утрачає спокій та рівновагу, різко й безпричинно змінює свій маршрут, робить крок убік, невблаганно наближаючись до того місця, де світло особливо яскраве, а оголошення особливо загрозливі. Саме в цих місцях на нас давно чекають.


предыдущая глава | Біґ Мак. Перезавантаження | cледующая глава



Loading...