home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


4

У Ялті вони зупинилися в татарських кварталах.

Були це кілька багатоповерхових будинків, захоплених татарами. Влада вже кілька років намагалася їх звідти виселити, але татари трималися дружною комуною і всі напади відбивали. Чорношкірий Габріель провів Вєтала якимись закутками, вони зайшли з чорного входу й опинилися в насиченій темрявою та запахами проймі будинку. Габріель упевнено йшов попереду, підіймаючись угору темними сходами, заходив до помешкань, які не зачинялися зсередини, де на підлозі спали десятки дорослих і дітей, прослизав у квартирні сутінки, звідкись із бічних дверей, із комірчин і сортирів виникали підозрілі типи, тиснули Габріелю руки, вони про щось перемовлялися, і Габріель біг далі, на горішні поверхи.

У помешканнях майже не було меблів, на підлозі були постелені килими, ковдри, військові шинелі, мешканці були сонні й насторожені, жінки спали в кольорових майках і яскравих панчохах, чоловіки обмотували шиї хустками й шаликами, усі вітали Габріеля, заварювали густий чай із трав, діставали якісь східні солодощі й сире м’ясо, совали Габріелю в долоні м’яті купюри, цигарки й телефонні картки, брали від нього товар і знову вкладалися спати, пірнали під ковдри й шинелі, натягували на голови старі покривала й прапори, вимикали нічники, і помешкання знову западали в тишу й сон. Габріель виходив із під’їзду й біг до сусіднього будинку, вітаючись на сходах із випадковими мешканцями, що вже встигли прокинутися, забігав до ранкових кімнат, переступав через сонних чоловіків, залізав у ліжка до жінок, будив їх тихими словами й доторками, жінки йому раділи, чоловіки його не помічали. Потому вони знову сіли на мопед і довго петляли передмістями Ялти, урешті зупинилися біля приватного будинку, обнесеного шиферною огорожею, і якийсь час намагалися потрапити всередину. Урешті їх пустили, вони пройшли подвір’ям, яким бігали дві божевільного вигляду вівчарки, і зайшли до будинку. Там було якесь дивне поселення, жили десятка зо два химерних сектантів, переважно жінок, схожі були на повій, яких звільнили за невиконання плану, хоча чим вони займалися насправді, було не зрозуміло. Жінки спали разом, теж на підлозі, харчувалися у великій кімнаті, були тихі й негаласливі. На Габріеля особливої уваги не звертали, як він не намагався. Узявши від нього те, що він привіз, вони тут-таки виштовхали їх обох за поріг і затягли якоїсь дивної пісні, що схожа була на американський гімн, якби його співали ісламісти.

«Маємо заїхати ще в одне місце», – сказав Габріель, заводячи мопеда. І повіз його до останніх на сьогодні клієнтів.

Були це підпільні підприємці, які влаштували в домашніх умовах цех із виробництва кави. Закуповували у великих кількостях дешеву сировину, цукор і сухі вершки, мали звідкись фірмові етикетки, так що зовні товар виглядав привабливо і його охоче брали на гуртових базах. Каву підприємці мололи просто бетономішалками, у цеху стояли дві новенькі бетономішалки, спеціально придбані для розширення виробництва, туди засипали кавові зерна, ну а далі робота кипіла й статки росли. У день на цьому дивному алхімічному підприємстві виготовлялося до тонни нормальної кави. Вєтал дивився на бетономішалки із захватом, відразу ж узявся допомагати донькам господаря, тягав мішки з цукром і пересипав готову кавову суміш жовтою дитячою лопаткою. Підприємці запросили їх залишитися на обідню перерву, самі підпільні алхіміки виявилися вегетаріанцями, їли виключно салати й довго заварювали чифір. Каву вони не пили, можливо, тому, що знали, як тяжко вона виготовляється. Увечері задоволений Габріель зібрався з силами й вони поїхали назад, оминаючи по дорозі всі пастки та небезпеки.

Повернувшись додому, знайшли в барі молдаван і підсіли до їхньої компанії. Молдавани отримали свої гроші й на радощах почали купувати все, що можна було випити. За якийсь час зчепилися з місцевими, почали викидати їх на вулицю разом зі стільцями. У бійці хтось із місцевих дав Вєталу портвейном по голові, Вєтал покотився вулицею й заповз назад до бару, забився під лавку й так-сяк перебинтував рану футболкою з Іггі Попом. За якийсь час до бару забіг наряд і почав нишпорити в пошуках правопорушників. Витягли з-під лави пораненого Вєтала. Отримавши першу медичну допомогу й по нирках, Вєтал розповів усе, як було, сержанти заштовхали його до машини й поїхали за вказаними адресами шукати інших учасників цієї плутаної історії.


предыдущая глава | Біґ Мак. Перезавантаження | cледующая глава



Loading...