29 січня
Не знаю чому, але ввечері мене потягло на Млинище, до того великого самотнього дерева.
Я побачила його здалеку. Велике, могутнє, крона схожа на космічний корабель.
Наче великий птах (чи корабель?) дерево летіло над селом. Все ще летіло.
Летіло... Чи не могло злетіти?
Поволі, поволечки я і підійшла до нього. Притулилася до холодної кори. Пахло вологістю, чимсь трохи затхлим. Мені хотілося, щоби таємничим.
Хотілося попросити, щоби дерево (це таки тополя) взяло мене з собою. Але куди, якщо воно, бідолашне, саме не може злетіти?
Так ми й стояли серед засніженого зимового вечора, під холодним пронизливим вітром.
Обоє самотні. Чи троє?
Але ж я не самотня. Я, Світлана...
Я — Ієрихар?