Чари і целібат
Школу Рок створювали як чоловіки-чарівники, так і жінки-чарівниці; і протягом кількох перших десятиліть чоловіки вчилися там разом з жінками. Однак у Темні Часи жінки, знахарство, зв'язок з давніми Силами Землі і т. п. стали раптом вважатися нечистими, і тут же широко поширилася думка, що чоловіки-чарівники повинні готуватися до роботи тільки з «вищою магією» і старанно уникати «нижчої», «земляної» премудрості і… жінок. Чарівник, який не хотів одягати на себе сталеві кайдани цнотливості, ніколи не отримав би права практикувати вищі магічні мистецтва і не зміг би піднятися вище звичайного чаклуна. І чарівники стали уникати жінок, відмовляючись як вчити їх, так і вчитися у них. Відьми ж, які як і раніше займалися практичною магією, і не думали відмовлятися від радощів плотської любові, отримали у чарівників Рока, які дотримувалися целібату, прізвиська «порочних спокусниць» чи «брудних розпусниць» — в загальному, носіїв зла і пороку.
Коли в 730 р. перший Верховний Маг Земномор'я, Халькель з острова Вей, вирішив назавжди вигнати жінок зі Школи, то з Дев'яти Майстрів проти цього висловилися тільки двоє — Майстер Доріг і Майстер Воріт; і вони, зрозуміло, виявилися в меншості. Більше трьох століть жодна жінка не викладала і не вчилася в Школі Рока! Протягом трьох століть магічне мистецтво вважалося надзвичайно поважним, а самі чарівники завжди володіли досить високим суспільним статусом і владою, тоді як знахарство стало вважатися мало не проявом невігластва і забобонів, і жінки, які ним займалися, жили в основному бідно, бо селяни платили їм сущі копійки.
Уявлення про те, що чарівник неодмінно повинен дотримуватися обітниці безшлюбності протягом усього цього часу навіть сумнівам не піддавалося і, мабуть, перетворилося в якийсь тяжіючий над ними психологічний фактор, проте без подібного крену в переконаннях було не обійтися. Всім відомо, що магічні здібності і сексуальна активність залежать від конкретної людини, від її конкретних занять і від конкретних обставин. І знову ж таки немає ні найменших сумнівів у тому, що такий великий маг, як Морред, був прекрасним чоловіком і батьком.
Років п'ятсот, а може й більше, честолюбні мужі, які хотіли користуватися не тільки Великими закляттями, а й владою, пов'язували себе узами абсолютної цнотливості, ще й посилених магією. У Школі на острові Рок учні жили під впливом «очищаючих заклять» з тієї хвилини, коли переступали поріг Великого Будинку, а отримавши посох чарівника, вони дотримувалися целібату до кінця життя.
Серед чаклунів далеко не всі строго дотримуються обітниці безшлюбності; навпаки, багато хто з них одружуються і мають купу дітей. Відьми часом дотримуються окремих «постів», які нібито сприяють їх очищенню і посиленню їхньої магічної сили, але в цілому ведуть досить активне сексуальне життя і мають при цьому набагато більше свобод, ніж велика частина сільських мешканок, і набагато менше можливостей нарватися на образу. Багато з відьом укладають якийсь союз (його ще називають «відьомським») з іншою відьмою або навіть зі звичайною жінкою. А заміж відьми виходять не так вже й часто, і якщо виходять, то найчастіше беруть собі чоловіка з чаклунів.