Спалити математику?

У ХХ ст. математика повністю заволоділа економікою, особливо після наступу сучасних обчислювальних технологій, які можуть обробити величезну кількість даних, і цим самим дозволяють тестування нових гіпотез. До речі, цікаво, що це саме система централізованого планування економіки радянського блоку вірила в те, що зі зростанням комп’ютерних та математичних можливостей центральні планувальники зможуть замінити собою ринковий механізм, встановивши «оптимальні ціни». Математика мала стати інструментом для управління економікою.

Однак математизація поведінки людини на початку ХХІ ст. зумовлена не плановою економікою (зрештою, однією з причин її загибелі була саме нездатність запропонувати «оптимальну» поведінку людини), а, навпаки, економікою вільного ринку. У наш час найбільший акцент на математичне моделювання та економічні прогнози ставлять саме найрозвиненіші ринкові системи. Як економіка перейшла з моральної філософії в сферу сильно математизованої науки?

Майже сто років тому Альфред Маршал, один із батьків-засновників математичної економіки, наголосив, що економіка повинна бути не «засобом дослідження», а всього лиш мовою. Трохи нижче наводимо цитату людини, яка стояла біля витоків цілої епохи математизації мейнстрімової економіки:

У пізніші роки я ще детальніше досліджував ці правила: (1) використовуй математику радше як інструмент для запису, ніж як засіб для дослідження. (2) Почекай, якщо ти ще не готовий. (3) Переклади англійською мовою. (4) Додай приклади, які можна застосувати в практичному житті. (5) Спали математику. (6) Якщо ти не здатен виконати пункт чотири, забудь про пункт три. І останнього правила я дотримувався дуже часто... Я вважаю, що людина повинна намагатися не використовувати математику там, де чудово можна обійтися лише англійською мовою^[942].

У своїй масштабній книзі «Principles of Economics», яка стала економічною біблією початку ХХ століття, Маршал опустив свої формальні системи до позиції звичайнісінького додатка. Втім, як пояснює його учень Кейнс, «він це зробив, щоб ні в кого не склалося враження, що математика сама по собі пропонує рішення, прийнятні в реальному житті»^[943]. І погляньте — сто років після Маршала — саме це й сталося.