home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


Блиск і убогість футуризму

Хоча якби ми справді могли, чи хотіли б знати майбутнє? Чи любили б ви когось, якби знали, що через кілька років ненавидітимете один одного, якби бачили це, як на долоні? І чи часом не невпевненості треба дякувати за велику кількість наших професій? Мені пригадалася красива сцена з «Путівника галактикою для космотуристів»: філософи вирішили страйкувати, тому що геніальний комп’ютер швидко й однозначно вирішив проблему «всесвіту, життя і взагалі», тож мислителі почали боятися, що втратять свою роботу[1007].

Так само й з невпевненістю. Чи існували би біржі, якби наперед було відомо, як далі розвиватимуться ціни? Або ж інший приклад: скільки вже грошей (скільки мільярдів доларів?) інвестовано в дослідження подальшого розвитку цін на нафту? Хто сюди щось крапне, того багатство не мине. І все одно вдається «влучити в ціль» лиш випадково.

Я розумію, що всі б хотіли знати, який кінь переможе в перегонах. Але якби це було відомо, можна було б перегони й не розпочинати. Хоч ми й лаємо досить часто таке невизначене майбутнє, втім, саме завдяки йому ми можемо прожити багато прекрасних моментів.

Як бачимо, пізнання майбутнього — марна справа. То чи не краще лишити майбутнє майбутньому й зосередитися на тому, що «тут і зараз»? Не краще. Адже думки про майбутнє — це conditio sine qua non життя людини. Без майбутнього життя б не мало сенсу. Без майбутнього сенсу не матиме навіть теперішнє. Один із найвизначніших чеських філософів Ладіслав Гейданек пише: «Погляд уперед, у найближче й віддалене майбутнє, — це невід’ємний елемент найправдивішого бачення сучасності, справжню суть якої можна зрозуміти лише в контекстах, які приходять і прийдуть»[1008]. Якщо ми хочемо знати дійсність, нам доведеться бачити перед собою і минуле, і майбутнє. Дійсність сама по собі не несе жодного значення.

Ми протистоїмо радикально відкритому майбутньому й намагаємося якось змиритися з призначеною нам долею. І провидці постійного росту, й пророки економічного армаґеддону оперують при цьому тими самими статистичними цифрами. І відповідно до своїх настанов вони виводять з них то надію, то її пряму протилежність.


Про-гностики та пророцтва, що самі себе унеможливлюють | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Теорія мереж та примирення розуму з почуттями



Loading...