home   |   А-Я   |   A-Z   |   меню


Консолідація двох Смітів?

Досить парадоксальним є явище, що визначні економічні авторитети заперечують економічну оригінальність і де Мандевіля[743], і Сміта[744], проте обох хвалять як визначних мислителів у сфері психології, етики й філософії. Як узагалі можливо, що саме вони стали «економічними батьками-засновниками»? Чи не тому, що ядро економіки насправді становлять психологія, філософія й етика разом узяті, і що саме де Мандевіль та Сміт набагато сильніше, ніж будь-хто інший до них, почали економічну суперечку, яка триває до сьогодні? Чому батьками економіки ми не вважаємо меркантилістів чи фізіократів, що послуговуються математикою? Адже це був саме (французький!) фізіократ Вінсент де Гурне (1712-1759), який випередив на одне покоління Сміта й сказав сьогодні вже крилату фразу laissez-faire, laissez-passer. Утім, сьогодні ні про нього — ні про інших — ми не чуємо так багато, тоді як «Das Adam Smith Problem» (тобто проблема егоїзму в розумінні Сміта) все ще жива й обговорюється.

Доволі проблематично дати визначення поняттю егоїзм, тобто сказати, скільки всього різного воно може в собі приховувати. Якщо егоїстичним вважають учинок Яна Гуса, який за правду вирішив навіть згоріти в вогні, чи Франциска Ассизького, який роздав усе своє майно, тоді егоїстично поводяться взагалі всі на світі, але термін егоїзм очевидно втрачає сенс, тому що він поступово перетворюється на всеохопне поняття, яким можна пояснити будь-які ! і навіть абсолютно протилежні — вчинки.


Розум як раб пристрастей | Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи | Підсумок: Сміт reloaded



Loading...